З Героєм Сергієм Коником навіки попрощалися рідні, друзі, сусіди, односельці та побратими сьогодні, 13 липня. Помер захисник двома днями раніше – 11 липня. Він тільки нещодавно звільнився зі служби в ЗСУ за станом здоров'я і хвороба його здолала – серце бійця не витримало і перестало битися. Наш земляк поповнив стрій Небесного Війська, розповідає Переяслав.City.
Домовина Сергія Коника відкрита, над нею ридають найрідніші – дружина, дочки і батьки. Вдова бійця Антоніна ні на секундочку не перестає гладити і цілувати бездиханне тіло коханого і гірко плакати не перестає, хоч як не намагаються утішити близькі люди.
Заупокійна служба пройшла на подвір'ї біля родинного помешкання. У священничому слові звучали слова подяки захиснику незалежної Української держави. Святий отець Андрій закликав усіх присутніх на чині похорону людей до єдності, адже тільки об'єднавшись ми зможемо подолати ворога. Наголосив також, що ми сьогодні навіки прощаємося з Героєм.
– Ми всі знаємо що він загинув не від кулі, але загинув від війни. Там, де боронив нашу країну Герой Сергій навіть не витримав метал і бетон – він попадав, а люди витримували. Витримав тоді і Сергій. Але людина – не титан і це все пекло відбилося на його здоров'ї і тому сьогодні ми хоронимо не просто Сергія, ми хоронимо нашого Героя.
Якби він знаходився тут у мирний час, на мирній території, якби він мав час присвятити своєму здоров'ю, то він би ходив і жив поміж нас.
Виконали священники після служби "Плине кача..." Цього разу на подвір'ї, бо чин похорону спланували без відвідин церкви.
На цвинтар рідного села, де вже майорить не один український прапор, траурна процесія рушила пішою ходою. Односельці виходили з подвір'їв і зустрічали захисника на колінах, низько схиливши свої голови.
У центрі села, кудою проходила процесія, сьогодні зранку був базар. Люди, які ще не розійшлися, побачивши похорон стали обговорювати, чому попереду несуть прапор – вони не знали, що помер уродженець Циблів. Хтось із чоловіків розповів, що хоронять Сергія Коника, жіночка зауважила, що стяг несуть, коли Героїв проводжають. Хтось гукнув, що Сергій ніби в АТО був... Стало зрозуміло, що ці люди не знають історії нашого Захисника. На коліна не ставали, але в сумній мовчанці поглядом Воїна провели.
Прощаючись із воїном голова Циблівської громади Олександр Палагута сказав, що Сергій Коник – мужній боєць і справжній патріот своєї країни.
– Він від початку війни – з 2014 року на захисті України. Він кіборг, безстрашний і відважний. На жаль, ресурси його організму вичирпалися, серце зупинилося.
– Ми не знаємо і не можемо знати, скільки нам Бог виділив земного життя, – сказав представник військкомату Олександр Молоткін. – Ми не можемо це вирішувати, але кожен із нас може і повинен вирішувати як це життя провести. Лише 47 років...
Сергій жив з Україною в серці і, коли на нашу землю пішла ординська навала, він своє серце поставив між ворогом і всіма нами, ніхто не міг зламати його дух, але його серце не змогло витримати. Він всім серцем любив свою родину, свою землю, свою Україну. Завдяки йому ми живемо, ми зустрічаємо ранки та проводжаємо вечори.
Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Рідним Героя Олександр Молоткін вручив Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини. На честь воїна пролунали трикратний стрілецький салют та Гімн України...
Коник Сергій Іванович народився 26 березня 1977 року, проживав у селі Циблі. Учасник бойових дій, Оборонець Донецького аеропорту – Кіборг, Воїн ЗСУ, Захисник України в повномасштабній війни.
Служив у десантно-штурмових військах. Прижиттєво нагороджений:
- орденом "За Мужність" ІІІ ступеня,
- нагрудним знаком "За оборону Донецького аеропорту",
- почесним нагрудним знаком "За сумлінну службу".
У Сергія залишилися мама Надія, батько Іван, сестра Ніна, дружина Антоніна і дві доньки –Марина і Оксана.
Спи спокійно, Воїне. Допомогай оберігати любу твоєму серцю Україну в лавах Небесного Війська. Співчуття рідним і близьким. Вічна слава Герою.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
