Сьогодні, 16 серпня, Переяславщина попрощалася із солдатом Збройних Сил України з Лецьок Циблівської громади Олександром Дяченком. Його серце зупинилося від інфаркту в Харківській обласній лікарні. Захиснику було 46 років. Про воїна і чин його похорону розповідає Переяслав.City.
"Будь-який прилад міг відремонтувати"
Олександр Дяченко народився 12 лютого 1979 року. Він був середнім сином у родині: старший брат Віталій нині живе на Переяславщині, а молодший, Сергій, ще задовго до війни виїхав у росію й там залишився. На похорон приїхати він не зміг.
Дитинство та юність Олександра минули у рідних Лецьках. Тут він закінчив школу. Після навчання проходив строкову службу в армії. Повернувшись додому, одружився, разом із дружиною виховував сина. Подружжя офіційно не розлучилося, проте вже кілька років не проживало разом.
Останнім часом Олександр мешкав із батьком. Мама померла торік.
– Саша був хорошим чоловіком, працьовитим, – розповіла сваха загиблого, Тетяна. – Працював на місцевому господарстві, мав пай, здавав його в оренду. Захоплювався електронікою.
– Він умів лагодити будь-який пристрій, тож за допомогою до нього пів села ходило. Він із закритими очима міг відремонтувати поламане, – додала сусідка.
22 травня 2025 року Олександра Дяченка призвали до лав Збройних Сил України. Служив у 114 окремій бригаді територіальної оборони.
– Спочатку був на Чернігівщині, у навчальному центрі, а після вже на Харківщині служив кулеметником у стрілецькому відділенні стрілецького взводу стрілецької роти 6-го батальйону територіальної оборони військової частини А7042. Правда недовго. У війську загалом пробув менше трьох місяців, – розповів старший брат захисника Віталій Дяченко.
11 серпня Олександр Дяченко помер внаслідок інфаркту.
Прощання у рідному селі
Зранку тіло захисника привезли з моргу Переяслава до рідних Лецьок. Свого земляка в Лецьках зустрічали всім селом, встеливши його останню путь квітами від в'їзду в село аж до батьківської хати.
Біля батьківської оселі відбулася служба. На подвір'ї священники відспівали воїна. Рідним дозволили на кілька хвилин відкрити труну, аби востаннє попрощатися з сином і братом.
Після цього процесія рушила пішою ходою на місцеве кладовище. Супроводжували Олександра найближчі – родина, сусіди, друзі. Це було тихе і малолюдне прощання.
Голова Циблівської сільської ради Олександр Палагута висловив щирі співчуття та підтримку родині Героя. Від імені РТЦК слово мав Олександр Молоткін.
Прапор, яким була накрита труна воїна, передали батькові Леонтію Дяченку.
Олександра Дяченка з усіма військовми почестями поховали на кладовищі у рідному селі Лецьки.
У воїна залишилися батько, дружина, син і два брати.
Вічна пам'ять і шана Захиснику України.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
