16 червня зранку у Переяславі біля міськрайонного військкомату, що на вул. Б. Хмельницького, було гамірно. Лунала музика, компаніями юрмилося немало людей. Цього дня до ЗСУ для проходження строкової служби звідси відправляли першу групу юнаків цьогорічного призову з міста й району.
До тридцятого липня відправлять тридцять сім юнаків
– Зазвичай перший призов прийнято називати весняним, – сказав військовий комісар Андрій Конон (44 роки), – проте через обставини, пов’язані з карантинними обмеженнями строки цього призову було перенесено. Наступні відправки наших новобранців триватимуть по 30 липня. Всього до війська буде направлено 37 юнаків. Для порівняння скажу, що минулої осені ми відправляли 39 осіб. Загалом вже у продовж тривалого періоду кількість новобранців для проходження саме строкової служби потроху зменшується.
Всього зараз на Переяславщині хлопців призовного віку (від 18 до 27 років) біля двох тисяч. Багато хто через навчання, сімейні та інші обставини має право на відстрочку. А урядова постанова передбачає, що юнаки у віці 18-20 років можуть проходити строкову службу лише за власним бажанням. Тому орієнтуємося в основному на хлопців від 20 років. І все ж от сьогодні, наприклад, відправляємо 9 осіб і п’ять з них, віком до 20 років, погодилися добровільно.
Є про що поговорити перед відправкою
Наголосив також, що армія вже не та, що була, ще п’ять-десять років тому. Значно покращилося забезпечення, рівень навчання та інші стандарти. А, скажемо, таке негативне колись явище, як дідівщина, відійшло у минуле. І, хоч служба завжди залишається все ж нелегкою справою, той, хто її пройшов, може отримати суттєві переваги у подальшому працевлаштуванні у різного роду силових структурах та інших сферах. Деякі строковики під час проходження служби можуть переходити на контрактну форму і продовжувати її вже у такому статусі. Отримувати непогану зарплатню, мати певні пільги.
Хлопців, яких відправили саме цього дня, після збірного пункту в обласному військкоматі далі повезуть до навчальних центрів "Десна", що в Чернігівській області, та села Старичі на Львівщині. Службу вони проходитимуть у підрозділах ЗСУ. У подальшому новобранців цього ж призову, за словами військового комісара, планується направляти також до Прикордонних військ, Національної гвардії.
– Хотів би висловити вдячність всім нашим призовникам за відповідальне ставлення, яке вони показали у продовж всієї призовної кампанії, – сказав. – І взагалі помічаю, що від призова до призова поліпшується ставлення наших хлопців до проходження строкової служби.
Багато хлопців, коли послужать, роздивляться, підписують контракт
Поки призовники, їх рідні, друзі чекали початку урочистої церемонії, поспілкувався з деякими.
Валентина Остапенка (в центрі) проводжають його друзі
Валентин Остапенко (20 років) із села Ковалин розповів, що останнім часом працював на складах торгівельної мережі "Фозі" у Броварах. Повістку на строкову службу отримав ще до початку карантину. Та потім через його запровадження призов було відтерміновано.
– Не можу сказати, що мав велике бажання служити, – зазначив. – Думаю, у цивільному житті вільніше. Але ж так треба. Зараз настрій нормальний.
Василина Остапенко (42 роки) поділилася, що для неї, як матері призовника, проводжати старшого сина до війська на півтори роки тяжко. Завжди був біля неї, а як буде тепер? Дуже хвилювалася, навіть не спали кілька ночей. Адже у країні становище не просте.
– Дай Бог, щоб хоч не послали на схід, щоб не було там ніякого загострення", – сказала про свої переживання. – Хотілось би, щоб після навчального центру направили служити десь поближче до дому.
Володимир Міщенко (24 роки) вже рік служить у Національній гвардії України у с. Старе Бориспільського району. Він також із Ковалина і Валентин його давній товариш. То й приїхав його проводжати.
– Втішаю свого товариша, що важко буде лише перші півтори року, – пожартував. – Насправді служити мені нормально. Спочатку, як і його забирали на срочку, а потім я перевівся на контракт. Щодня власним автомобілем їжджу на службу з дому як на роботу. Я там діловодом. Зарплатня – 10 тис. грн на місяць, приблизно середня по країні. Знаю багато й інших хлопців, які отак послужили, роздивилися і теж підписали контракт.
"Звісно, чекатиму його з армії"
Таня Лесик чекатиме свого Назара
Назар Дроща (19 років) із села Циблі привертав увагу ще й тим, що був єдиним серед призовників, постриженим повністю наголо, так би мовити справжнім новобранцем. Рік тому закінчив Переяславське ЦПТО. Вивчився на повара, але попрацювати за цим фахом не довелося. Коли отримав повістку на строкову службу, хоч і не було особливого бажання, та ухилятися від війська не став. Весь час, поки розмовляли, поряд з хлопцем була його дівчина Таня Лесик (22 роки) із села Хоцьки.
Сказала, що теж навчалася у центрі профтехосвіти на перукаря. Потім до карантину працювала у Циблях. З Назаром товаришують вже півтори роки. І, звісно ж, вона його чекатиме з армії. Оскільки зараз є і мобільний зв’язок, і інтернет тощо, то, висловила сподівання, що розлучення на цей час не буде занадто важким.
– Мій старший син уже відслужив в Українській армії. Його враження про це позитивні, – поділилася мати призовника Мар’яна Дроща (48 років). – Та все одно, як будь-яка мама, хвилююся сьогодні, проводжаючи молодшого. Вважаю, що чоловікові армійську школу потрібно пройти. Великих проводів в армію вчора не робили. Воно зараз і не прийнято. Зібралися невеликим сімейним колом.
Сувеніри на згадку про Переяслав вручає міський голова
Урочистості для першої групи цьогорічних призовників Переяславщини було підготовлено міським відділом культури. Теплими напутніми словами їх привітали міський голова Тарас Костін, військовий комісар Андрій Конон, на добру службу їх благословив настоятель Володимирівського собору Іван Будняк, а співачка Лідія Ющишина виконала кілька красивих пісень. Кожному з призовників на згадку про рідний край від міської ради було вручено деякі сувеніри.
