Білогруд Петро Іванович з Горбанів є найстаршим серед чоловіків цього села. 4 вересня йому виповнилося 85 років. Через карантин свій день народження він святкував у вузькому родинному колі. Незабутнє свято йому влаштували діти та онуки на його ж обійсті. Як все було, бачила журналістка Переяслав. City.
"Живіть, тату, довго та щасливо"
Того дня ошатна садиба Петра Білогруда була прибрана святково. Її окрасою були різнокольорові кульки та гірлянди із вітальними написами. Столи ж були розставлені на парадному дворі в хаотичному порядку, а не в ряд, як це зазвичай буває в інших. Круглий стіл в дерев’яній альтанці також був засланий світлою скатертиною і оригінально сервірований.
Аж ось лунає тихенька музика і з великою корзиною живих квітів до усміхненого ювіляра, вбраного в білосніжну сорочку та штани темно синього кольору, підходять його дві доньки.
– Таточку, ви справжній приклад для наслідування. Дякуємо вам за щасливе дитинство, за життєву упевненість, за уроки мудрості. Живіть довго і щасливо, а ми зробимо все, аби ви почували себе добре і не самотньо, – звернулася до ювіляра його найстарша донька Катерина Артюх, 61 рік.
– Татусю, ви не тільки захисник нашого дому, але і той, хто кожен день зігріває нашу сім’ю душевним теплом. Той, хто для кожного з нас знаходить правильне, ласкаве і повчальне слово. Бажаю, щоб ваші золоті ручки частіше відпочивали, щоб ви ніколи не хворіли. Як же ми вас любимо, – привітала Петра Івановича ще одна його донька Надія Юсупова, 54 роки.
Після цих побажань доньки вручили своєму татові "ювілейну медаль" і червону папку з вітальною листівкою. Подарували великий плазмовий телевізор.
– Ми раді, що наш тато, попри поважний вік, вже гарно освоїв інтернет. Тож цей сучасний телевізор для нього буде неабиякою забавою, – сказала пані Надія.
З охотою, як нині, їздити рибалити до ставка в Добраничівку, побажав ювіляру його зять Олексій Юсупов, 55 років, який подарував спінінг і навчив, як цим знаряддям користуватися. А ось син Петра Білогруда Іван, вітав свого батька з днем народження телефоном, бо не зміг бути присутнім на цьому святі.
Привітати Петра Білогруда прийшли в. о. старости Горбанів Надія Гайко, та голова Ташанської ОТГ Василь Вовчанівський. Вони нагадали присутнім, що Петро Іванович майже 40 років був учасником місцевого вокального колективу, і разом з ним заспівали кілька пісень під акомпанемент баяну. Грав Василь Вовчанівський.
Не забарилася з вітаннями й сусідка Петра Івановича – Надія Романко, 58 років. Вона у цьому помешканні є частою гостею, адже є родичкою, на жаль, вже покійної дружини Петра Білогруда – Ольги Семенівни.
Всіляких гараздів побажали ювіляру і подружжя Патріса та Ірини Нджібу, які є родичами Віки – дружини Ігоря Артюха.
Бути і надалі у такій гарній формі побажали господарю садиби і його онуки.
– Дідусю, я пам’ятаю кожну хвилину вашого виховання. Адже усе своє дитинство я провів у цім домі разом з вами. Бажаю вам бути й надалі міцним "стержнем" нашої великою родини, – сказав ювіляру найстарший його онук Віталій Артюх, 41 рік.
– Ти, Віталію, був нашою четвертою дитиною. Радію, що ти, як і всі інші мої онуки, виріс гарною і порядною людиною, – відказав йому Петро Іванович.
Того дня вітання з нагоди дня народження приймав не лише Петро Білогруд, а і його внук – Ігор Артюх. Такий подарунок зробила своїм батькам Катерина Артюх 27 років тому. Два торти спекла і подарувала іменинникам Вікторія Артюх. На одному з них вона зробила напис "Не дідусь, а діамант", а на іншому – "Не чоловік, а золото".
"Колись був хлів, а зараз більярдна"
Народився і виріс Петро Білогруд в селі Тополі, що на Драбівщині Черкаської області. До Горбанів його батьки переселилися, коли йому було якихось 2 роки. Після школи він поїхав до Києва у ФЗО навчатися будівельному ремеслу. Щойно опанував цю професію, як призвали до армії.
Повернувшись додому, пішов працювати в місцевий колгосп. Згодом цей працьовитий, веселий та вродою гарний хлопець завів роман із симпатичною та скромною дівчиною Ольгою. Після весілля, яке відбулося 17 січня 1958 року, Петро залишився жити в сім’ї дружини. У пам’ять про свою покійну Ольгу Семенівну Петро Іванович зі сльозами на очах завів пісню "Лебедина вірність". "Моя, Оля, мов та лебідка у пісні, пішла із життя раптово", – тихо мовив він після виконання цього музичного твору.
Аби відволікти свого дідуся від сумних думок, внук Андрій Юсупов, ніжно обійнявши його за плечі, сказав таке:
– Дорогий дідусю, ми пишаємося вами і завжди прислухаємось до ваших порад. Я знаю, мені ще багато чому належить повчитися у вас, але я радий, що сьогодні хоч трішки виправдовую ваші надії. Я бажаю вам довго жити і радіти життю!
Від такого побажання в Петра Івановича настрій вмить піднявся. Жити і надалі у щасті та радості побажала ювіляру й дружина внука Андрія Оксана Юсупова. Вона з їхньою донькою Вікою найбільше приділяють часу Петру Івановичу, адже щоліта і не тільки, живуть з ним в цьому помешканні.
– А ходімо пограємо в більярд, – Андрій запросив Петра Івановича до більярдної кімнати з красивим дизайном.
– Колись це був хлів, де я зі своєю Олею тримав дві корови, свині та кролі, а тепер це більярдна, – каже хазяїн помешкання. – Завдяки сім’ї моєї доньки Надії у хаті також все шикарно. За якихось чотири місяці будівельні бригади, якими керує Надя, переробили мій будинок та всі господарські будівлі на сучасний лад. Повністю замінили електропроводку, каналізаційну мережу.
У такій красі я маю жити до ста років. Дякую своїм дітям, що так гарно опікуються мною. Вони не дають мені нічого робити. Через доньок навіть своєї пасіки позбувся. Катя і Надя кажуть мені: "Тату, скільки скажете привезти вам бідонів меду, стільки й привеземо". А мені ж не так був потрібний мед, як сам процес. Близько 50 років я був завзятим пасічником. Тож попрощатися зі своїми бджілками мені було непросто. Та то нічого, головне щоб у нас у всіх було здоров’я, – сказав наостанок Петро Білогруд.
