Кількість хворих на COVID-19 з кожним днем зростає. Найстрашніше ж в коронавірусі – його підступний індивідуальний підхід: до когось він лагідний, комусь – фатальний. Через страх привернути до себе негативну увагу, мало хто готовий розповісти публічно про свою хворобу. 64-річна Наталія Шовкошитня із Переяслава перехворіла на коронавірус і зважилася поділитися, як поборола цю недугу.
"Захворіли усі, окрім чоловіка"
– Як тільки почалася ця страшна пандемія, я весь час думала, що мою сім’ю ця хвороба омине, – каже Наталія Олексіївна в альтанці біля редакції "Вісника". – Та не так воно сталося, як гадалося. Адже 5 вересня у моєї доньки Оксани (вона зі своєю сім’єю живе у Переяславі окремо від нас) піднялася температура до 38 градусів і вранці наступного дня вона здала ПЛР-тест на коронавірус.
Між іншим, ця процедура обійшлася їй в приватній лабораторії у 600 грн. Результат виявився позитивний. Сімейна лікарка Леся Базіль призначила доньці лікування і по кілька разів на день телефонувала їй та цікавилася самопочуттям. Адже донька лікувалася вдома. Кілька днів, окрім інших медпрепаратів, приймала сильні антибіотики. Зараз почувається краще.
У мене ж все почалося 6 вересня вночі. Словами не передати, який біль відчувала у всьому тілі. Особливо нестерпно було терпіти ламку рук і ніг. Температура підскочила до 38 градусів. Ледь дочекавшись ранку, я звернулася до своєї сімейної лікарки. Як тільки розповіла Людмилі Іванівні Малай про своє погане самопочуття і зізналася їй в тім, що мала контакт зі своєю хворою на коронавірус донькою, вона відразу виписала мені, моєму чоловікові і нашим двом онучкам, з якими я тісно контактували, направлення на проходження тесту.
Проходили його безкоштовно у нашій лікарні. Підтвердився ж ковід у мене, Соні (їй 14 років) та в Ані (цій внучці – 5 років). Тест мого Петра, на щастя, виявився негативним. Проте, коли він на своїй роботі (працює охоронником в "Агрошляхбуді") розказав про нас, хворих на коронавірус, то його попросили написати заяву на відпустку і на роботу певний час не ходити. В помешканні ми намагалися не перетинатися. Дотримувалися дистанції і спали у різних кімнатах.
Із тиждень я лікувалася вдома, а потім у мене з'явився сильний кашель, Людмила Іванівна відправила мене на комп’ютерну томографію. Це дослідження показало двостороннє запалення легень, і я потрапила до нашої лікарні.
Лежала в палаті гінекологічного відділення, яке на час епідемії відвели для лікування коронавірусних пацієнтів. За час хвороби я тричі здавала тести, і вони були позитивними. Вісім днів мені ставили крапельниці. Після них стало краще: з’явився апетит та відновилося відчуття запаху. Із собою у лікарню я навмисно взяла одеколон. Нюхала його кожен день, щоб зрозуміти чи є в мене запах. Дуже зраділа, як його відчула.
Курс лікування мені обійшовся в лікарні безкоштовно. І хоча коронавірусна хвороба минула, мені й досі почувається недобре. Немає сили багато ходити. Як нахиляюся, болить голова. Прискорене серцебиття. Часто відчуваю тривожність на душі. Це зазвичай стається після того, як ні з того ні з сього прискорено б’ється серце. Лікарі кажуть, що таке відбуватиметься зі мною місяців зо два, а то й більше.
Щодо внучок, то в них коронавірус пройшов без симптомів. Вони були вдома зі своєю мамою. Їхній тато Петро зараз на заробітках за кордоном.
"Не вірила в коронавірус, допоки не потрапила в реанімацію"
– Зі мною в одній палаті лежала жінка із Ржищева, – веде далі Наталія Шовкошитня. – Її до реанімації нашої лікарні привезли прямо з роботи. Вона ж не хотіла вірити в коронавірус навіть після того, як здала тест і він виявився позитивним. Попри поганий стан здоров’я, вона до останнього ходила на роботу. А як потрапила на реанімаційне ліжко, то дуже жалкувала, що не відразу вступила у боротьбу з цією недугою. Кілька днів вона була під апаратом штучної вентиляції легень. Самостійно не могла навіть сидіти. Казала, що дуже дякувала санітаркам, які помили її прямо в ліжку, коли їй стало легше.
У гінекологічному ж відділенні медперсонал також ввічливий та добродушний. "Не стидайтеся, кличте нас за першої необхідності", – так казали нам санітарки. У кожній палаті вони ставили спеціальні відра для нужди хворих. Адже у багатьох хворих на коронавірус виникала діарея. За професіоналізм та гарне ставлення до пацієнтів чемно дякую усім медикам, які ризикуючи власним здоров’ям рятують людей. Вдячна я і Ларисі Василівні Кузьменчук, яка по кілька разів на день заходила до нас в палати і питала, як ми почуваємося.
Я дуже рада, що поборола цю хворобу. Попри те, що я вже маю антитіла до вірусу, носити маску в публічних місцях продовжую. До цього закликаю й інших. Приміром, сьогодні я не могла пройти повз стихійний ринок в районі автовокзалу, не зробивши зауваження жінкам, які без масок на обличчі торгували городиною та "молочним". Я їм так і сказала: "Якщо вам байдуже до свого здоров’я, то одягайте маски з поваги до оточуючих".
На власному прикладі відчувши, який підступний цей вірус, благаю своїх земляків не розслаблятися передчасно. Навіть якщо ви впевнені в силах свого організму, пам’ятайте про те, що поруч є люди, які мають слабкіший імунітет, і підхопити коронавірусну інфекцію їм дуже легко. Бережіть себе і своїх близьких!
