5 жовтня на Переяславщині стартувала відправка новобранців осіннього призову для строкової служби до ЗСУ. З самого ранку біля міськрайонного військкомату у Переяславі зібралося немало людей. Хоч призовників цього дня було лише шість, провести їх для виконання почесного обов’язку прийшли рідні та друзі.
Як розповів заступник військового комісара з територіальної оборони Федір Гуленко (39 років), всього цієї осені з міста та району до війська буде відправлено 28 осіб. 16 з них вже отримали повістки з визначною датою відправлення. Порівняно з попереднім весняним призовом план зменшився. Тоді призивали 35 осіб. А всього тих, хто підлягає призову, зараз у нас більше тисячі. На обліку ж у військкоматі юнаків призовного віку значно більше, але багато хто має право на відстрочку через навчання і таке інше.
Відправлення, як і зазвичай, проходитиме поетапно. Триватиме до 31 грудня. Поки що було заплановано три відправки, включно з нинішньою, але тут можуть бути зміни залежно від наказів, що надходитимуть до військкомату з вищих інстанцій. Перші новобранці з Переяславщини після проходження учбової підготовки у Житомирі потім служитимуть у десантно-штурмових військах. А у подальшому хлопців планується відправляти і до Нацгвардії, і до прикордонних та інших видів ЗСУ.
Оскільки юнаків призивається небагато, практично всі вони дають згоду на проходження строкової служби, мають до цього мотивацію. Скажімо, цієї осені виявили бажання піти до війська двоє братів Візячканичів з села Хоцьки. Відповідно до діючого законодавства, якщо у родині є два брати призовного віку, то один з них має право на відстрочку. Призвати обох можна лише за згодою батьків. Саме таку згоду і надали хоцьківчани.
Збір біля військкомату було призначено на дев’яту ранку. До цього про те, з яким настроєм йдуть до війська, яким бачать там проходження служби, трохи поспілкувався і з самими призовниками, і з їхніми рідними.
Іван Лисенко (22 роки) з Переяслава розповів, що раніше навчався у міському ЦПТО на тракториста. Після закінчення навчання довелося попрацювати навіть за кордоном. Пройти армійську школу – його давня мрія. Правда, раніше піти до війська на службу не виходило через певні обставини. Цього разу, коли отримав повістку, вже ніщо не перешкоджало. Тож іде з бадьорим настроєм.
Тетяна Лисенко (41 рік) сказала, що як мати призовника, дуже хвилюється – як воно там буде? Але ж син дуже хотів служити. Напередодні великих проводів не робили. Посиділи у сімейному колі. "Сподіватимемось, що все буде добре, аби дав Бог", – зазначила.
Призовника Антона Левченка (21 рік) з села Циблі приїхала проводжати вся родина. Батьки Сергій та Олена (40 років) поділилися, що син сам захотів служити, їм залишилося лише погодитися з таким бажанням, "нехай іде". Коли навчався у Черкаському технологічному університеті і прийшла перша повістка, дали відстрочку. Проте зараз він уже працював. Відстрочка закінчилася.
Сергій Гулега (66 років), дідусь призовника, служив ще у колишній Радянській армії. Інколи згадує про той період: "То була сила, тоді з армії поверталися справжніми мужиками". Про теперішнє військо знає здебільшого з того, що бачить по телебаченню. Та, як і вся родина, сподівається, що в онука зі службою все буде добре.
Сам призовник поділився, що серед його друзів ще ніхто не служив і не збирається. Тож він про те, як там на строковій службі, здебільшого цікавився в інтернеті. Хоч, як знає, у десантних військах, порівно з іншими проходять важку підготовку, труднощі його не лякають. Раніше займався різними видами спорту, тож витримає і у війську.
– Коли я ще навчався, для підробітків влаштувався працювати у Макдональдсі, – сказав. – Там працював і до останнього часу. Загалом-то було непогано. Та хочеться нових вражень, нового досвіду. Сподіваюся, армія його надасть.
Владислав Візячканич (20 років) із села Хоцьки розповів, що раніше навчався у міському ЦПТО на тракториста. Коли отримав повістку, одразу ж погодився піти на службу. Серед друзів, які прийшли його провести, був і хоцьківчанин Андрій Лупач (23 роки). Ще з 2018 року він служить контрактником ЗСУ в Одесі. Отримує непогану зарплатню, десь 11 тис. грн на місяць, має все інше необхідне забезпечення. Тож службою цілком задоволений. Не раз розповідав про неї, так би мовити, з перших вуст і Владиславові.
Коли призовники вже зібралися всі разом перед ганком військкомату перед посадкою на маршрутку, яка доставила їх до обласного збірного пункту, майор Федір Гуленко звернувся і до них, і до їх рідних, що стояли осторонь. Крім іншого, сказав, що вже багато років доводиться відправляти призовників-строковиків. І з власного досвіду знає, що з кожним роком стан ЗСУ, а отже і проходження служби в них поліпшуєтья.
