Не стримати сліз нам ніколи, бо важко повірити в те, що Ви вже не прийдете додому, Ваш дім тепер – небо святе
23 листопада минає 40 днів світлої пам’яті дорогої нашої дружини і матері
Порало Галини Василівни (13. 12. 1941 р. – 15. 10. 2020 р.)
Щемить душа і капає сльоза, і щось немов стискає груди, та Вас із нами вже нема, а туга нас не покидає всюди. Не вистачає усмішки і слова, і погляду ласкавого й простого. Як хочеться, рідненька, обійняти Вас, до серця свого пригорнути і розповісти Вам, як тяжко нам без Вас на світі жити. Пробачте нас, що не змогли від смерті Вас уберегти – на все у цьому світі воля Божа. Простіть! Великий слід в житті Ви залишили і стільки всім добра зробили. Хай буде спокійним Ваш вічний сон, нехай Господь оберігає Вашу світлу, добру душу, а свята земля Вам буде лебединим пухом.
У цей скорботний день, усі, хто знав Галину Василівну, згадайте її добрим словом і тихою молитвою.
Зі скорботою Ваша родина
