Нинішня сніжна зима дарує людям багато розваг. Жителі Переяславщини спускаються з гірок, катаються на собачих упряжках, квадроциклах, автошинах, ковзанах і санках.
Маламути катають дітей на санчатах
Діана Остапенко: «Маламути створені для зимових розваг»Фото: Надане Діаною Остапенко
Нещодавно переяславка Діана Остапенко (30 років) поділилася в соцмережах світлинами, де вона з дітьми катається на собачій упряжці. Жінка розповіла, що їхня родина вже не вперше так розважається.
– Наші друзі – господарі маламутів Ліри та Аками. Вони мають власні нарти, упряжку і кожного року, якщо дозволяє погода, із задоволенням катають родичів і друзів. Років три тому ми каталися замерзлою Альтою, а цього разу поганяли вулицею Гетьмана Івана Сулими, Набережною, Глібова, – зазначила Діана. – Це абсолютно безпечна забава. Нарти жодного разу не перевернулися, оскільки катаються двоє: один сидить, інший стоїть і керує санями. Я каталася із синочками Іваном і Олесем, вони малі, і для собак це було неважко. Якщо собаки біжать по льоду чи слизькій дорозі, то розганяються на досить велику швидкість. Ліра і Акама – дуже дружелюбні. Це порода їздових собак, яка походить з арктичних регіонів. Вони створені для сніжної зими і такої розваги. Від забави і діти, і собаки – у захваті.
Родина Остапенків проживає біля річки, тому взимку, коли з’являється міцна крига, найчастіше гуляють саме там: грають у хокей, катаються на санчатах.
Покатушки на автошинах
Дар’я Фещенко і Дмитро Гнатенко полюбили катання на шинахФото: Надане Дар’єю Фещенко
Із настанням зимової погоди містяни влаштували незвичайні розваги – катання на автошинах, прив'язаних до автомобілів. Таку забаву облюбували Дар’я Фещенко і її хлопець Дмитро Гнатенко. Цієї зими вони з компанією друзів чотири рази виїжджали в ліс біля табору "Славутич", щоб відпочити на природі.
– Цього року я вперше каталася на шинах, – розповіла Дар’я (19 років). Вона родом із Ковалина, проживає у Переяславі, працює адміністратором у «Епіцентрі». – Ми прив’язували дві шини до буксирного тросу й закріплювали на автомобілі. Авто їхало повільно, тому це цілком безпечно. Сидіти в шинах зручно, надійно. Вони стійкі, не перевертаються під час їзди, як санки чи тарілки для катання. На природу зазвичай виїжджаємо в обід і гуляємо, доки не стемніє. Смажимо шашлики, варимо глінтвейн і катаємося лісовими дорогами. Їздили і до гойдалки на березі Дніпра. Зараз це – найпопулярніше місце для фотосесій, там завжди багато людей. Фото виходять дуже красивими, але кататися над прірвою страшнувато.
"Узимку їздити на квадроциклі драйвово"
Родина Соловок на пікніку
17-річна Анастасія Соловка з міста навчилася їздити на квадроциклі ще в 12 років. Минулих вихідних вона з батьками та друзями влаштувала пікнік у лісі біля табору "Славутич" і катала усіх охочих лісовими засніженими дорогами.
– Це вже другий квадроцикл, який за останні п’ять років купив мій тато Василь, – каже Анастасія. – Перший теж був фірми "Поларіс", але зі слабшим двигуном. Водити мене навчили тато і брат Женя. Особливо мені подобається кататися на "квадрику" взимку. Це так драйвово їздити сніговими кучугурами між деревами. Тільки встигай вивертати кермо! А теплої пори року люблю гасати "квадриком" пісочними гірками біля "лісового» озера. Квадроцикл без дозволу батька не беру. Але вам зізнаюся, що одного разу так вчинила. Я навчалася в десятому класі і запізнювалася на контрольну з математики. Доїхала квадроциклом до школи за лічені хвилини і до класу зайшла вчасно. Не хочу думати, як насварив би мене тато, якби дізнався, що я сама їхала містом.
Минулих вихідних я катала маму Інну та друзів лісовими дорогами. Коли сильно розганялася, мама тут же просила пригальмувати. На відміну від тата, брата й мене вона не любить екстремальної їзди.
У Горбанях відкрили хокейний сезон
Фото: Надане Василем Онопрієнком
Як розповів вчитель фізвиховання Ташанської школи Василь Онопрієнко, який мешкає у Горбанях, він та інші ентузіасти створили на горбанівському ставку чудову льодову арену. Товщина криги у період похолодання утворилася до 12,5 сантиметрів. Тож виходити на неї було цілком безпечно. Можна було виїжджати навіть на "жигулях".
Зазначив, що вже не перший рік зими такі теплі, що сприятлива погода для любителів зимових видів спорту як подарунок. Тому, не гаючи часу, чоловіки розчистили велику площу, встановили ворота. А покататися на ковзанах, пограти в хокей приїжджали охочі з Ташані, з Чопилок та найбільше було місцевих жителів.
Оскільки заздалегідь хокейних баталій не планували, то грали не стільки на рахунок, як для задоволення. Якщо морозна погода ще триватиме, то розваги на крижаній арені продовжуватимуться і надалі.
Льодова карусель у Горбанях – теж популярна забаваФото: Надане Василем Онопрієнком
Дітлахи й дорослі спускаються з гірок
Гірка над Альтою біля колишнього офісу ПМК «Будівельник-14» (неподалік «Магніту») є одним із найпопулярніших місць для дитячих зимових розваг. Кататися тут доволі безпечно, оскільки спуск йде не у бік річки, а на її берег. Протяжність спуску – до сорока метрів. Тому для дорослих він мало цікавий, а для дітлахів – задоволення ще те! У деякі роки сніг на гірці навіть поливали водою. Тоді мороз перетворював спуск на крижану ковзанку.
Цьогорічні снігопади привабили сюди чимало дітей. Переважно приходять ті, хто мешкає у сусідніх багатоповерхівках чи приватних садибах. Та нерідко, особливо у вихідні, на цю ковзанку збираються і діти з віддалених районів.
Толя, Артем та Оля злетіли з гірки разом
Толя Боярко (12 років), Артем Городовенко (9 років) та Оля Шевченко (12 років) живуть неподалік, тож після уроків частенько приходять покататися.
– У будні тут дітей небагато, а от у вихідні буває і до кількох десятків, але ніхто нікому не заважає. Всім є місце для розваг, – розповіли діти. – Зараз катаємося на великих поліетиленових кульках, бо не маємо ні санок, ні льодянок. Це такі великі пластикові тарілки спеціально для катання. Та нам і на кульках добре спускатися. Вони великі, можна навіть лягти і їхати. Не мерзнемо, адже постійно рухаємося: або ж спускаємося з гірки, або піднімаємося на неї. На березі Трубежу, біля училища, є ще одне гарне місце для катання. Інколи ходимо туди. Там спуск довший, але сама вона не така крута. Нам тут краще.
Соцмережі рясніють фотографіями переяславчан різного віку, які спускаються з гірок. Містяни облюбували спуски біля музею просто неба, біля кар’єру на Солонцях, навпроти Андрушівського кладовища, перед селом Чирське, «вітряну гору» біля Заальтицького кладовища.
На горі біля Чирського завжди велелюдно
Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу (там актуальні новини Переяславщини) та стежте за нами у фейсбуці
