У День народження чи не найвідомішої у світі нашої співвітчизниці, геніальної поетеси Лесі Українки, ми підготували 5 маловідомих фактів про неї та дізналися, який вклад завдяки їй зроблено у музейні зібрання Переяслава.
Псевдонім Лесі
Дядьком Лесі Українки був відомий український вчений – професор Михайло Драгоманов. Мало хто знає, що свій псевдонім маленька Лариса Косач (справжнє ім’я поетеси) запозичила саме в нього. Він підписувався як «Українець». А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім «Українка» з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде «Лариса» вона замінила на ніжне «Леся».
Обдарована дитина
В дитинстві Леся була надзвичайно кмітливою. Дівчина навчилась читати ще в чотири роки, шестилітньою вона вже майстерно вишивала, а у дев’ять – написала свій перший вірш. У 19 років Українка написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер. Крім того, поетеса знала 7 мов – українську,французьку, німецьку, англійську, польську, російську та італійську. При чому казала, що французькою спілкується краще, аніж російською.
Лариса Косач з братом Михайлом
До 5 класу Леся навчалася дистанційно – вдома, за програмою матері. Вона вважала Лесю дещо малорозвиненою. Матір’ю Лесі Українки була письменниця Ольга Косач, що ставила на своїх роботах псевдонім Олена Пчілка. Вона була активною учасницею проукраїнського руху.
Прогресивна жінка
Протягом 14 років листувалася з іншою письменницею – Ольгою Кобилянською. На той час вони обидві вважалися найпрогресивнішими жінками. Деякі дослідники творчості Українки вважають, що жінок пов’язували романтичні стосунки, адже в листах Українка часто називає Кобилянську пестливими словами, зокрема «хтосічкою». Також стверджують, що схожі мотиви проглядаються в драмі Лесі «Блакитна троянда», яка до слова, в першій редакції мала назву «Нічні метелики».
Леся Українка (праворуч) з Ольгою Кобилянською
Перше кохання
Першим коханням Лесі Українки був Сергій Мержинський. Ліричну сповідь «Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…» вона присвятила вмираючому від сухот Сергію, сидячи біля його ліжка. На його прохання вона писала від нього листи іншій жінці. Сергій Мержинський помер, заповідаючи Лесі, яка була поруч, подбати про ту жінку, яку він кохав.
Лесині слова
Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як «напровесні» та «промінь». Зараз нам ці слова здаються цілком звичними. І в повсякденному мовленні ми однозначно віддамо перевагу слову «промінь», аніж його історичному попереднику «луч».
Леся Українка і Сергій Мержинський
Слід Лесі Українки в Переяславі
– В переліку великих діянь Лесі Українки – етнографіча експедиція з метою дослідження та збереження українського героїчного епосу кобзарів, - розповідає молодший науковий співробітник НДС «Музей кобзарства» Наталія Костюк. – Робота була новаторська і трудомістка. Вперше використовувалися модернові, як для 1906 року, звукозаписуючі пристрої – фонографи з восковими валиками. Експедиція була у фінансовому відношенні не копійчана, але Леся разом зі своїм чоловіком Климентом Квіткою виділили 300 рублів з приданого Лесі. Шалена сума, адже середня зарплата тоді становила 30-40 рублів на місяць, а ті кошти були відкладені на лікування поетеси.
Перебуваючи в Ялті, на лікуванні, Леся познайомилася з 77-річним харківським кобзарем Гнатом Гончаренком, який гостив у свого сина. Він справив на неї глибоке враження, і згодом Леся написала до композитора Філарета Колесси прохання покласти мелодії дум на ноти. Філарет Колесса – українець, але австрійський підданий, поклав близько 7 років своєї праці на те, щоби видати два томи – 1910-го і 1913 року. Після виходу першого тому Леся Українка висловила свою щиру радість словами Шевченка: «Тепер уже справді можна сказати — «наша пісня, наша дума не вмре, не загине». Другий том цієї праці Леся не побачила…
Валики з колекції Колессів оцифрували аж у 2013 році, їх можна послухати на Wikimedia. Ідентифікацію фонограм здійснила Ірина Довгалюк — дослідниця цієї історії. А Ірина Данилейко - фольклористка та дослідниця, подарувала Переяславському музею кобзарства одне повне видання Колесси с думами. У вітрині музею можна побачити перше прижиттєве видання Українки 1910 року.
А в Переяславській художній школі відкрилася виставка дитячих малюнків, присвячена 150-річчю від дня народження Лесі Українки, повідомляється на сторінці художньої школи у соцмережах. «Одухотворена природа, весняні настрої, ліс, насичений містичними загадковими істотами: мавки, русалки, лісовик... Виставка поєднує в собі два світи, які перетинаючись, створюють особливий тандем, наповнений феєрією казки, фантазії, мрії...», - зазначається в публікації.
