Масниця або Колодій – одне з найдавніших та найулюбленіших народних свят українців. Присвячене воно проводам зими й зустрічі весни. Святкувати Масницю прийнято цілий тиждень, весело й смачно, щоб весь рік потім був радісним.
Як правильно: Колодія, Масляна чи Масниця
– Масниця – останній тиждень перед Великим постом. Цього року він триватиме з 28 лютого по 6 березня, – розповідає старша наукова співробітниця Музею українських обрядів Світлана Зубер. – Це час, коли добігають кінця М’ясниці, назва яких вказує на домінування в харчуванні українців м’ясних страв. Зрозуміло, що різкий перехід до строгого посту був би випробуванням для здоров’я. А Масниця якраз і була підготовкою, коли від м’яса вже відмовлялись, натомість готували багато смачних страв з молочних продуктів.
Фото: із сайту mamajeva-sloboda.ua
Особлива роль відведена вареникам з сиром в сметані. Саме вони є головною обрядовою їжею цього тижня, який ще називали Сирним. Звідси й приказка: «Почекайте, варенички, прийде на вас Масниця». Млинці, що тепер також є звичною стравою, запозичені із російської традиції.
Переходом до весняних свят був обряд Колодія. Це звичай прив’язувати, волочити колодку, тому і Масниця називалася Колодка або Колодій. Жінки, зібравшись, ходили по хатах, де жили дорослі неодружені парубки та дівчата, і прив’язували до їхніх ніг колодку – обрубок поліна, як покарання за те, що не одружилися минулого шлюбного сезону, на М’ясниці, – і не знімали до тих пір, доки молодь не відкуповувалася, а на зібрані гроші влаштовували гуляння.
А як на Переяславщині святкували Колодія
Цей обряд, дещо трансформований, на Переяславщині можна було спостерігати ще донедавна. Так, за різної нагоди – чи то Зелена неділя, чи другий-третій день весілля, чи післявеликодневі дні, храмове свято чи ще якась оказія, чоловіки та жінки тягнуть величезну колоду до котрогось з односельців, залишають там і вимагають могорича. Отримавши, процесія рухається до іншого двору.
У селі Велика Каратуль такий обряд проводився під час весілля і називався «тягти голку».
У селі Вовчків тягли колоду від двору до двору і вимагали могорич, щоб «гадюка не вкусила». Подібні обрядодії можна було спостерігати у селах Харківці, Мазінки, Дем’янці, Козлів, Ковалин.
Гуляння в Музеї просто неба
У селі Козинці, затопленому водами Канівського водосховища, широко побутував звичай «чіпляння колодки». Збирався гурт дівчат, які йшли до неодруженого парубка і чіпляли до ноги колоду – тяжкий шматок деревини з дуба чи акації. Парубок був змушений відкуповуватись тим, чого забажає дівочий гурт. Особливо вимогливими дівчата були до парубків-перестарків, яким було за тридцять. Одруження тоді було обов’язковим і знаходилося під контролем сільської громади. Неодружений чоловік не міг бути головою громади і вважався неповноцінним її членом.
У селі Соснова в останній день Масниці наряджали жінку старою бабою, виплітали їй із конопель довгу косу, що «аж по п’ятах тягаїться». Потім проганяли її з хати надвір. Натомість до будинку заводили чоловіка чи жінку, перевдягнених у старого, строгого дідуся. Пояснювали це, що так вони прощаються з Масницею та зустрічають строгий піст («приймають поста»).
У селах біля Яготина під час Масниці молодь гралася «у Савку». Хлопець лягав на лавку і вдавав померлого. Його лоскотали, щипали та штурхали, намагаючись розсмішити. Гра супроводжувалася піснями:
Бем, бем, Савка вмер.
Положили Савку на кленову лавку.
Лавка трясеться, Савка сміється.
Прийшов піп – Савка втік та в лободу,
Не тікай,Савко, бо я й там тебе знайду.
Савка оживав, схоплювався з лави та ловив, лоскотав і цілував дівчат.
Жінки святкували «колодку» весь тиждень. Під час застілля виконували:
Ой, Колодка, Колодка,
Ой, яка ж ти солодка.
Цілий рочок треба ждати,
Щоб на тобі погуляти.
Фото: із Фейсбуку
А молодь починала співати веснянки. І якщо у росіян деякі масничні обряди були пов’язані з зимою, то в українців переважала весняна тематика, адже весна в Україні приходить раніше і на Масницю вже відчувалося її наближення.
Куди йдемо на Масницю?
У народі вірили: якщо людина не повеселиться як слід хоча б одного дня протягом Масниці, сумуватиме цілий рік! Допустити цього не можна, тому Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» запрошує на святкування Колодія 5 березня о 12:00. Що чекає на відвідувачів?
Організатори обіцяють:
- виступи фольклорно-етнографічних колективів
- народні гуляння, веселі розваги
- майстер-класи від майстрів народної творчості
- стовп з подарунками для спритних
- продаж традиційних страв
- спалення солом’яного опудала – символу зими та всього негативного.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
