22 березня відзначається міжнародний день водних ресурсів. Без води неможливе існування жодної з відомих форм життя. Для людини дуже важливо пити чисту воду – це одна з основних запорук здоров'я. Яку ж воду п’ють жителі Переяславщини, цікавилися наші журналісти.
Наталя Гігійчук, 41 рік, місто:
– Поблизу нашого будинку в мікрорайоні Карань є водонапірна башта. Коли її лише встановили, років п’ятнадцять тому, вода була дуже приємна на смак навіть з-під крана. Гості, коли приходили і куштували, хвалили і пили із задоволенням. Таку воду ми пили тривалий період, однак останнім часом стала помічати, що утворюється осад, інколи треба дати час збігти воді жовтуватого відтінку, та й смакові якості дещо змінилися. Можливо, це пов’язано з терміном експлуатації труб. Тож тепер воду кип’ятимо і залишаємо у графині, щоб пити протягом дня.
Григорій Середній, 74 роки, с. Велика Каратуль:
– У селі централізованого водопостачання немає. Кожен сам придумує, де брати воду. У кого на кутку поганенька, наприклад, по дорозі до звірогосподарства, на Литовці, то вони беруть воду з бювета. Свердловину пробили пару років тому в центрі села. А вода на нашій Поралівщині завжди була хороша. Уже років сім користуюся пробивним колодязем, установив станцію для підкачування. А до цього теж був пробойний колодязь з насосом. Вода дуже гарна, як з того бювета, осаду ніколи немає, жовтою не робиться. І смачна. А раніше на три-чотири двори копали колодязь. Он він через дорогу і зараз стоїть. Довго брали воду з нього і теж ловка була.
Лариса Павленко, 48 років, місто:
– Уся моя сім’я п’є негазовану моршинську воду. Зазвичай її купуємо в супермаркетах. А ось страви готую з води, що тече із крана в квартирі (я живу в багатоповерхівці на Спаській Леваді). Смак трубопровідної води мене цілком задовольняє, а ось її якість інколи не влаштовує. Особливо після ремонтів водомереж вода тривалий час є жовтою і тому не придатна до користування. Шкода, що в моєму мікрорайоні немає криниці з джерельною смачною водою, а то пили б таку. Кільканадцять років тому депутати міської ради обіцяли на Леваді обладнати бювет. Хочеться, аби ця обіцянка колись таки стала реальністю.
Сергій Мамітько, 48 років, с. Дем’янці:
– У нашому селі немає ні водопроводу, ні бювету. Люди переважно користуються тією, що мають зі своїх пробивних колодязів. У більшості дворів вони глибиною 20-
