Днями у так званому інтернатівському саду в Переяславі випадково побачила давно неголеного чоловіка у брудному одязі та взутті. Він сидів у чагарниках біля стихійного смітника і палив цигарку. Аби дізнатися, чи, бува, не потрібна йому допомога, підійшла до нього ближче. Ось що він розповів про себе.
"Тільки з братом Андрієм повернуся додому"
– Я Краснопір Анатолій Вікторович. Мені 30, ні, 33 роки. Короче, порахуйте самі: я народився 19 липня 1986 року. Раніше я жив у селі Вирішальне Лохвицького району Полтавської області. До Переяслава приїхав дуже давно, бо вдома неполадки. Вдень гуляю містом, базаром та отут в саду, а на ніч іду до діда, який живе неподалік самальота. Він виділив мені місце у своїй літній кухні. Та не знаю, як звати того діда. І адреси його не знаю.
Їжу купую сам собі. Гроші у мене є. Ось дивіться, більше 250 гривень зараз із собою маю, – за кілька секунд Анатолій, мов те віяло, розгорнув переді мною кілька пом’ятих гривневих купюр. Шкіра на його руках місцями почервоніла, полущилася та у пухирцях. – А заробляю гроші я лєгко: підсобляю людям, а ще шукаю і здаю метал. Найбільше його є на смітнику біля музею під відкритим небом. Ні, я не крадій: людськими дворами не лажу. А метал збираю ще й в трущобах на Підварках. Він дорогий: за кіло п’ять гривень дають. А я за один раз, можу й на 400 гривень його здати, – чухаючи то ноги, то вуха, розповідає чоловік.
– Та в мене все тіло чухається. Ось подивіться – руки, ноги і живіт у вавках. І сам не знаю, що це за болячка, – Анатолій, розстібнувши куртку та закотивши калоші штанів, без вагань продемонстрував виразки, якими вкрита, вочевидь, більша частина його тіла.
– Відпочивати у саду мені подобається: тут затишно, людей немає і пташки, он чуєте, як гарно співають! Горілки я не п’ю, а сьогодні трохи захмелілий, бо випив ром-коли. Ото її тільки й беру часом. Ще трохи посиджу і піду на автовокзал кофе пити.
Додому мені не хочеться. Але якби приїхав по мене брат Андрій, то з ним би поїхав. Як звати маму?.. Тьоть Люда. Ой, Люда. А батька звати дядь Вітя. Є в мене ще сестра Таня. Номерів телефонів нікого з рідних не знаю, тож нікуди й не дзвоню. Та й з чого дзвонити, як не маю мобілки.
Поліція часто питає в мене документи. А я їх не маю. Вірніше маю, але вони вдома, – запевнив Анатолій Краснопір.
"Ледь не в плечі випроводили матір по сина"
За коментарем редакція Переяслав.City звернулася до Вирішальненського старостату Лохвицького району. Спеціаліст першої категорії Наталія Миколаєнко телефоном сказала таке: "Анатолій Краснопір – мешканець нашого села. Оселилася сім’я Краснопірів у Вирішальному понад п’ятнадцять років тому. Між іншим, переїхала сюди із вашого Переяслава. Рідну маму Анатолія звати Людмила, а ось його батько Віктор вже давно помер. Нині у Людмили Краснопір – шестеро дітей. Вже багато років ця сім’я стоїть на обліку як неблагополучна. Загалом це не перший випадок, коли Толя втік з дому. Понад шість років тому він подався аж до Москви. Про те, що він жив там у під’їзді багатоповерхівки, нам повідомили звідти. Тоді ми усім селом склалися грошима, віддали їх Людмилі Краснопір і ледь не в плечі випроводили її по свого сина. Ото так вона повернула Толю додому. З Росії Толя приїхав хворобливий.
Повз наше село проходить залізниця. Тож було, що Толя сідав на поїзд і їхав куди очі дивляться. Його частенько знімали з потягу на сусідніх станціях. Очевидно, що того разу серед пасажирів не було тих, хто знає Толю".
Нам вдалося віднайти номер телефону сестри Анатолія Тетяни П’ятницької, 32 роки. Ось що вона повідала: "Мій брат Толя має проблеми з пам’яттю. Можливо, тому він тікає з дому. Востаннє він покинув нас півтора року тому. Що він у Переяславі, нам повідомила наша тітка Іра, яка там живе. Двічі забирати його їздив наш брат Андрій. Але повернути Толю додому йому не вдалося, бо він від нього переховувався. Паспорта у Толі немає. Зараз ми усі хворіємо. Як закінчиться локдаун, то хтось із нас поїде до Переяслава. Хочеться, аби цього разу Толю вдалося повернути".
P.S. Переяславці, які знають Анатолія Краснопіра, відгукуються про нього, як про доброї душі чоловіка. Кажуть, що він своєю нехитрою їжею ділиться навіть із безпритульними собаками.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
