Освіта зазнала чималих змін під час карантину. Дитячі садки, школи й університети у всьому світі були змушені зачинити свої двері, а освітянам довелося терміново впроваджувати альтернативні методи й технології донесення знань. Які зміни сталися за рік та як нині відбувається процес онлайн-навчання, журналістці Переяслав.City розповіли освітяни Переяславщини.
– У нових реаліях ми опинилися у квітні минулого року, – згадує учителька англійської та німецької мов переяславської школи №2 Ольга Гриценко (33 роки). – Спочатку це був стрес і для вчителів, і для дітей, і для батьків. Перейшовши на віддалене навчання, у нас не було чітких алгоритмів, що і як робити. Учителі самі мали орієнтуватися, як виконувати навчальний план, як адаптувати навчальну програму.
Ресурсів багато, а з чого почати, незрозуміло. Насамперед для комунікації створили групу у вайбері. Для проведення онлайн-уроків особисто я найкращою визначила платформу Zoom. А потім стався справжній колапс, бо коли мені на вайбер прилетіло близько 200 повідомлень із домашніми завданнями, в мене завис телефон. Перейняла досвід колег з інших шкіл і почала користуватися програмою Classroom для збору та перевірки домашніх завдань.
Але попри ці проривні рішення не всі учні змогли швидко адаптуватися до нових вимог. Адже для того, щоб приєднати виконане домашнє завдання до онлайн-платформи, потрібно щонайменше мати електронну скриньку. З деякими дітьми покроково вчилися створювати пошту. Загалом лише підготовчий процес зайняв близько трьох тижнів, – розповідає педагогиня.
До карантину Ольга Гриценко активно відвідувала тренінги та семінари для підвищення кваліфікаціїФото: надане Ольгою Гриценко
Відчутною проблемою стала відсутність суцільної дистанційно-навчальної платформи, де були б і всі навчальні матеріали, і особистий кабінет дитини, і домашні завдання. За короткий проміжок часу Міністерство освіти створило проєкт «Всеукраїнська школа онлайн», який дозволив реалізувати дистанційне навчання навіть у віддалених куточках України. Зокрема, й завдяки тому, що проєкт запустили як на Youtube-каналі МОН, так і в ефірі національних телеканалів, які упродовж 10 тижнів транслювали уроки для 5-11 класів. У тестовому режимі було запущено державну систему шкільних електронних щоденників та журналів. Запрацювала вона вже наприкінці грудня 2020 року.
– В електронному щоденнику батьки можуть бачити, чи присутня дитина на уроці, її оцінку, домашні завдання, – зазначає директорка переяславської школи №2 Валентина Одинець (43 роки). – Якщо школяр має більше трьох «енок», класний керівник сповіщає батьків, що дитина не відвідує заняття. Педагоги складають тижневий звіт, де вказують клас, тему уроку, яким ресурсом для проведення уроку скористалися, чи всі діти забезпечені технічним оснащенням. Я контролюю весь цей процес, слідкую за відвідуваністю. Так само й учителі на початку навчального року звітували, що забезпечені мобільними телефонами, комп’ютерами і можуть в домашніх умовах навчати дистанційно.
Ольга Гриценко: «Онлайн-зустрічі не можуть замінити живого спілкування з учнями»Фото: надане Ольгою Гриценко
Якщо деяким педагогам бракувало інформаційної грамотності, підготовлені колеги допомагали їм опанувати нові ресурси. Утім, зазначає директорка, навіть викладачі, які багато років пропрацювали за звичною програмою, змогли перелаштуватися під нові технології та вимоги, і вік учителя не став вирішальним фактором. Радше – його відповідальність та бажання.
Учителька української мови Стовп’язької школи Віра Крепель (63 роки) каже, що перехід на онлайн-навчання був нелегким:
– Звичайно ж, дистанційне навчання не замінить живого спілкування. Мені легше провести шість уроків у класі з дітьми, ніж три онлайн. На відеоконференції учні бачать мене, але я бачу не всіх, не можу повністю контролювати, як вони засвоїли матеріал, спостерігати за їхньою реакцією. Крім того, не всі діти мають комп’ютери та високошвидкісний інтернет. Вчора в мене був урок у 6 класі, з 13 учнів на зв’язку було 7, а у 5 класі – 5 із 10 учнів. Діти, які не можуть приєднатися до конференції в Zoom, отримують відеоуроки та завдання у вайбері. А у разі виникнення питань можуть телефонувати вчителю і отримують відповіді та пояснення.
Та й у міських школах не всі діти забезпечені засобами зв’язку для онлайн-навчання. Завдання забезпечити дітей необхідною технікою та інтернетом для навчання лягла на плечі батьків.
– Особливо це велике навантаження для родин, в яких кілька школярів, – каже Ольга Гриценко. – Молодшим обов’язково потрібен комп’ютер чи ноутбук, щоб дитина дивилася урок на великому екрані. Старшим – хоча б смартфон. Часто діти перебувають в одній кімнаті, кожен на своєму занятті. Я викладаю урок у старшокласника і чую, як у цей же час його молодший брат відповідає на своєму уроці. Буває, що у дитини немає світла або проблеми з інтернетом. Тоді вона надсилає мені самостійно опрацьоване завдання, і я зараховую їй цю тему.
Учні випускного класу намагаються не пропускати заняття, особливо ті, хто складатиме ЗНО. У моєму класі з 20 учнів 16 готуються до тестувань з англійської. Кілька днів тому відбулося пробне оцінювання, завдання були доволі складними. Але є й плюси: учні кажуть, що вдома під час відеоконференції краще чути, ніж у великому класі. Для сприйняття іноземної мови це особливо важливо. Також на уроках можна переглядати медіаматеріали. У школі ж не кожен клас забезпечений інтерактивними дошками.
З учнями початкової ланки онлайн-уроки почали проводити не відразу, оскільки самі учителі не орієнтувалися в багатьох технічних питаннях, а мали ще й контролювати учнів молодшого шкільного віку. Тож спершу надсилали батькам відеоуроки та домашні завдання, а на початку нового навчального року погодили, що у разі локдауну вже готові проводити онлайн-уроки, адже і батьки, і педагоги за пів року пристосувалися до нових умов.
Учні молодших класів вмикають камери під час занять в обов'язковому порядкуФото: із соцмереж
– З молодшими класами проблем немає взагалі, всі вони під час уроків присутні на камерах, мов курчатка, – каже Ольга Гриценко. – Їх контролюють батьки. Зі старшими учнями щодо цього складніше. Щоб стимулювати їх вчасно виконувати завдання чи здавати контрольну роботу, ставлю обмеження в часі. Але вмикати камери та слідкувати за повною присутністю на уроці не можемо. Для вмотивованих дітей дистанційне навчання не стало проблемою, вони сумлінно виконують завдання, як і до карантину. Намагаємося орієнтуватися на сильніших учнів та їхнім прикладом дисциплінувати інших.
Оплата праці педагогічних працівників у період карантину здійснюється за встановленою тарифікацією з дотриманням при цьому умов чинного законодавства, зазначає начальник відділу освіти Переяславської міської ради Петро Ярмоленко.
– У зв’язку з епідеміологічною ситуацією, що нині склалася, Урядом прийнято рішення про призупинення роботи закладів освіти, закриття їх на карантин та вимушені простої. У цей період працівникам цих закладів заробітна плата зберігається та виплачується щомісячно, – розповів головний освітянин Переяславської громади.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
