Напередодні поминальних днів журналісти Переяслав.City поцікавилися у земляків, як вони вшановують пам’ять про рідних в цей період.
Михайло Гич, 58 років, с. Єрківці:
– У нашому селі аж чотири кладовища, бо були часи, коли в Єрківцях проживало близько п’яти тисяч осіб. Тому я як староста прошу односельчан прибирати не лише на могилах рідних, а й на сусідніх, які ніхто не доглядає. Моя сім’я доглядає 11 могил – на Жданівці й Гераськовому кладовищі. Мій рід із 1600 року проживає в Єрківцях. Негативно ставимося до штучних квітів. І в батюшки нашого така ж позиція. Я вважаю, що краще пару гвоздик у вазу поставити, ніж «мертвий» букет. Бо штучні квіти, як і пакети, згодом стануть купою пластикових відходів. А якщо їх запалити, то це ж стільки шкідливих речовин потрапляє у повітря! Поминальні дні відзначатимуться в селі 9 та 11 травня. Я обов’язково вшановую пам’ять рідних у ці дні.
Людмила Потупа, 58 років, місто:
– До могилок своїх рідних я прийду в понеділок, 10 травня. Адже саме цього дня на старому кладовищі в Борисівці відзначатимуть Гробки. Там похована моя мама (15 травня мине два роки, як вона покинула цей світ), мій тато (він помер 26 років тому), мій синочок Саша (на жаль, дитинка не прожила і трьох місяців) та мої дідусі і бабусі. Загалом я зі своїм братом Ігорем прибираю на різних цвинтарях понад десять могилок. У поминальний день обов’язково замовляємо панахиду за померлими та запрошуємо батюшку помолитися безпосередньо біля могилок. Раніше, до епідемії коронавірусу, поминали рідних за столиком на кладовищі, а останнім часом це робимо вдома у Ігоря, тобто у батьківській хаті.
Іван Бугаєнко, 62 роки, с. Студеники:
– Мої батьки поховані в Пологах-Яненках, а тесть – у Студениках. То тут цвинтар відвідуємо в неділю, а в Яненки їдемо в понеділок, це вже така традиція. На могилі батьків уже багато років прибирають брат зі своєю дружиною – вони пенсіонери, приїжджають з Києва на літо в село. А в Студениках за могилкою тестя наглядаємо ми. Нещодавно прибирали. Добре, що є людина, яка відповідає за порядок на цвинтарі, призначена керівництвом сільської ради. Ось привезли землю, пісок – люди можуть взяти, щоб підсипати, де треба. Подобається, що люди вже не несуть на могили штучних квітів. Навіть у смітті вже їх не видно. До слова, і оградки ставити вже немає звичаю.
Ніна Новак, 57 років, місто:
– І мої рідні, і чоловікові поховані у селі Гречаники. Так сталося, що мати, батько та рідний брат чоловіка пішли з життя у квітні, тож квітень для нас – завжди поминальний місяць. Ми навідуємося на кладовище не раз на рік, а завжди, коли приїжджаємо до села. А до поминальних днів, звичайно, заздалегідь готуємось: купуємо віночки, прибираємо на могилках, я висаджую живі квіти. Щороку у поминальний понеділок священник править на кладовищі. Як буде цьогоріч у межах карантинних обмежень, поки що не знаємо, але до могилок поїдемо обов’язково – наші близькі, що відійшли у вічність, завжди на нас чекають.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
