З нагоди тридцятирічного ювілею Переяславської художньої школи директорка закладу Ірина Кузьмицька (67 років) розповіла про історію її створення та особливість, відомих випускників та плани розвитку на майбутнє.
Попри те, що в Україні існує багато мистецьких шкіл, які поєднують освоєння музики, хореографії, декоративно-прикладного мистецтва, подібної до переяславської, орієнтованої саме на художній напрям, немає у всій Київській області.
Її поява в нашому місті, осередку багатьох культурно-мистецьких традицій, не випадкова. Ініціатором створення школи на основі народної студії образотворчого мистецтва, яка функціонувала в районному будинку культури, був її керівник – знаний скульптор, живописець, заслужений художник України Степан Юхимович Куций.
У художню школу приймають із 8-річного віку
– Мої батьки – Олена та В’ячеслав Юзвікови – були корифеями музейної справи в Переяславі. Частим гостем у нашій оселі був Михайло Іванович Сікорський, тож я змалечку росла в атмосфері творчих ідей та планів, які вони обговорювали, – розповідає Ірина Кузьмицька. – Михайло Іванович був далекоглядною особистістю, він розумів, що в такому славному місті має бути власна кузня молодих мистецьких кадрів. Він доклав зусиль, щоб втілити ініціативу Степана Юхимовича. Підтримали ідею й завідувачка відділу культури Галина Глушко та обласне управління культури.
Роботи вихованці школи
Степан Куций очолював художню школу упродовж 29 років, поки не переїхав до Києва. Рік тому естафету перейняла Ірина В’ячеславівна, однак у школі вона не новий співробітник. Закінчивши Київський художній інститут (тепер Академія мистецтв) за фахом мистецтвознавець, почала працювати викладачем у стінах закладу із самого його заснування. Школу вона називає своїм домом, а колектив – сім’єю. Наразі в штаті художньої школи – 9 осіб, із них 7 – викладачі.
– Колектив у нас дружний. І це дуже важливо, адже діти мають займатися у творчій комфортній атмосфері, де б розквітали їхні таланти. Пам’ятаю випадок, коли до школи вступив хлопчик, який майже не розмовляв, заїкався, був замкнутим. Але коли проявив себе в малюванні і відчув визнання однолітків та викладачів, ніби усвідомив свою цінність, став впевненішим. До випуску він уже гарно розмовляв, недарма ж малювання називають справжньою терапією.
Коли зараз зустрічаю наших випускників, часто це дорослі чоловіки, яких я не завжди відразу впізнаю, вони кажуть: «Як би я зараз хотів знову на малювання». Це наштовхує мене на думку про створення групи і для дорослих, – каже Ірина В’ячеславівна.
Унікальність школи полягає в поглибленому вивченні народного мистецтва. Саме в збереженні та примноженні національних традицій директорка закладу вбачає місію закладу. Ірина В’ячеславівна запевняє, що, беручи участь у конкурсах на всеукраїнській та міжнародній арені, вони скрізь популяризують Переяслав, і всі завжди помічають особливий колорит цих робіт. Так заклад привернув увагу і відомої народної художниці Марії Буряк, яка свого часу висловила свою прихильність, подарувавши школі дві власні роботи.
– Окрім основних предметів (малюнок, живопис, композиція, історія мистецтв), діти займаються за вибором також вишивкою, ткацтвом, лозоплетінням, ліпленням. Дуже хотілося б запровадити й уроки комп’ютерної графіки, дизайну, гончарства, та поки нам не вистачає площі. У школі функціонують лише три класи, а займаються 115 дітей. Ми розробили проєкт добудови приміщення і маємо надію, що міська рада схвалить його, – ділиться планами керівниця закладу.
Понад чотири сотні вихованців випустила школа за роки своєї діяльності. Багато з них стали художниками, дизайнерами, архітекторами, педагогами. Дехто повернувся викладати до рідної школи. Любов Трубецька (33 роки) – художниця та дизайнерка, а відтепер працюватиме ще й викладачкою.
– Я з дитинства, скільки себе пам’ятаю, малювала. Коли пішла до першого класу, вмовила батьків відвести мене ще й до художньої. Але мені сказали, що я ще маленька, щоб почекали ще хоча б два роки. Та, переглянувши мої роботи, прийняли. Відтоді минуло більше 25 років, а тут така ж тепла атмосфера, Ірина В’ячеславівна зовсім не змінилася, тільки тепер ми стали колегами, – каже Любов.
Роботи вихованців школи
– Так, до школи приймаємо переважно дітей із 8 років, проте приходять і старші, – додає директорка. – Навчання триває п’ять років. У майбутньому є наміри задіяти трирівневий навчальний процес. Перша сходинка – для маленьких учнів, «нульовий» – підготовчий клас, потім – власне базова освіта в художній школі, де випускники отримають свідоцтво. А далі – профільний клас для охочих.
Насамкінець Ірина Кузьмицька назвала імена випускників, здобутками яких пишається. Серед них переяславський художник Олександр Сусь та Андрій Козій, котрий нині займається ковальством. Олександра Саух працює реставраторкою в Софійському соборі, деякий час викладала в школі. А Яна Міронова стала дизайнеркою одягу в Іспанії, днями звідти надіслала альбом зі своїми ескізами.
Очільниця закладу зізнається, що колишні учні часто навідують рідні стіни, і в планах є організувати не лише зустріч, а й виставку робіт випускників. Особливо тих, хто реалізувався на творчій ниві. Водночас наставниця зауважує, що навіть ті, хто не став на мистецьку стежку, змалку виховали в собі смак та відчуття прекрасного. Вони вдячні за це саме художній школі.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
