– А що це у вас за скульптура бика стоїть на в’їзді у місто? – запитує мій друг і університетський однокурсник Володя, який, їдучи із своїх Лубен до Києва, вирішив завернути до мене. – І чому ви не пропагуєте, що у вас символ 2021-го є?
Уже згодом я згадав, хто б міг відповісти на ці запитання. Це – Григорій Дубина (64 роки), засновник СФГ "Дубина".
– Так, я маю до того певний стосунок, – підтвердив телефоном Григорій Іванович. – А головна заслуга, що скульптура бика з’явилася в Підварках, належить Ірині Стефанівні Воленко. Та ще більша – що звичайне міжрайоб’єднання в Переяславі виросло до Головного селекційного центру України з відповідним державним фінансуванням для розвитку молочного і м’ясного скотарства. Скільки людей, техніки там працювало! Я теж прийшов туди в 1978 році молодим спеціалістом, а 1986-го Ірина Стефанівна призначила мене головним зоотехніком.
Саме тоді і вирішили поставити біля ГСЦУ скульптуру бика-плідника. Піддивилися, що такий символ селекційної роботи вже стояв в Олександрівці на Бориспільщині, біля НДІ тваринництва. То чому в нас немає такої візитівки?
Скульптуру взялися зробити студенти, їх було з пів десятка. А ось якого вузу – чи аграрного, чи якогось творчого, – вже не скажу. Спочатку вони виготовили конструкцію з арматури, а потім виливали бетоном. Благо, з матеріалом проблем не існувало – метал, цемент для селекційного центру дефіцитом не були. Пам’ятаю, заплатили їм за роботу 3 тисячі рублів – величезну на ті роки суму.
Поясню тепер, який до того всього маю стосунок особисто я. Якогось дня викликає мене Ірина Стефанівна: "Дивилася я оце, що студенти роблять. Вони ж якусь корову ліплять! Немає там сили, потужності бика. Іди і як зоотехнік поясни їм, щоб виправили".
Разом зі "скульпторами" вирішили, що треба наростити холку, щоб вийшов типовий голштин. Тоді саме до нас привезли корів голштинської породи з Канади. Цій породі належать усі молочні світові рекорди. У нас, наприклад, ці корови давали 8,5 тисячі літрів молока за рік, а взагалі у світі є й такі, від яких надоювали 14 тисяч літрів за лактацію.
Як тільки з’явилася ця золотава скульптура, буквально з наступного року наша молодь завела собі традицію – фарбувати до Паски бику його геніталії червоним кольором. Мовляв, всі яйця до свята повинні бути пофарбовані! Ми змушені були потім знову замазувати ці місця у золоте.
Традиція ця тримається й донині – правда, після розвалу ГСЦУ вже нікому потурбуватися, щоб золотистим у бика було все-все – і зверху, і знизу. Тож так і стоїть у двох кольорах. А скульптура вже 35 років стоїть – напівювілей цього року.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
