Словник "каже", що ласощі – це солодкі кондитерські вироби і взагалі все смачне. Тому для кожної людини це поняття означає щось своє. Чим люблять ласувати жителі Переяславщини, запитали наші журналісти.
Валентина Коваленко, 39 років, с. Світанок:
– Я люблю домашні торти. Готую переважно для своєї родини та друзів, інколи – на замовлення. Умію оформляти і мастикою, і шоколадною глазур’ю, і фігурками із шоколаду. Навчилася сама, переглядаючи відео в інтернеті. У нас майже щотижня є домашня випічка. Магазинних солодощів майже не купуємо, хіба що морозиво. Домашні набагато смачніші, до того ж виготовлені з натуральних продуктів. Купуємо в людей молоко, вершки, сир, використовуємо домашні яйця. І старший син Рома (йому 13 років) любить куховарити. Сам навчився готувати роли, чебуреки, кекси, печиво. Теж балує нас різними смаколиками.
Катя Больботенко, 8 років, місто:
– Мої улюблені ласощі – солоденьке. Різноманітне печиво, бо воно гарне на вигляд, прикрашене горішками або шоколадом. А ще цукерки, на Різдво люблю колядувати, а потім із задоволенням перебираю, рахую і куштую нові цукерки. Влітку не можу без морозива, моє улюблене – шоколадне ескімо або з фруктовими наповнювачами. Коли дуже спекотно, прохолодне морозиво – те, що треба.
Ольга Товкач, 51 рік, місто:
– Найсмачнішими для мене ласощами є ліщинові горіхи – фундук – та кеш’ю, які серед усього розмаїття горіхів вирізняються приємним солодкуватим смаком. Ще я дуже люблю родзинки, курагу та чорнослив. Між іншим, чорнослив готую сама. Щосезону у місцевих людей я купую відро, а то й два переспілих, але цілих слив сорту угорка і приступаю до роботи. Отже, сливи мию, даю стекти воді, в один шар викладаю їх на деко, відправляю в розігріту до 140 градусів духовку і, не закриваючи щільно дверцята (я підкладаю чайну ложечку), тримаю їх там, допоки сливи не пустять сік, а соку вони пускають багато. Затим виймаю, даю охолонути, перевертаю сливи в соку, і знову відправляю в розігріту до 140 градусів духовку на 25-30 хвилин. Цей процес повторюю, допоки сливи не вберуть весь сік і тому займаюся цим три дні поспіль.
Валентина Сич, 54 роки, с. Велика Каратуль:
– Коли працювала заввиробництвом у кулінарії в першому переяславському ЕКО-Маркеті (що на Леваді), мене колеги питали: «Валю, а чому ти худаєш?» А я вже стільки років у виробництві, що вже їм смаколики лише очима. А ось від приготування, від того, що люди смакують тим, що я спекла, кайфую насправді. Ось тому в нашому кафе-магазині «Гостинний двір» у селі й відкрила власну пекарню. Щоб люди могли купити гарячий хліб (це особливо класно взимку!), свіженькі піцу, булочки, багети, пиріжки, пампушки. І ми поступово завоюємо авторитет. Відвантажуємо випічку у Старе і Помоклі. І нітрохи не дивуємося, що наші постачальники з Баришівки чи покупець із Козлова закуповують її, як мовиться, і собі, і людям.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
