Сьогодні, 5 вересня, в Україні відзначають День підприємця. Переяславці Анні Матвієнко 33 роки, вісім із яких вона власниця магазину продовольчих товарів «Богданя», що розташований прямісінько на її подвір'ї. Які складнощі чекають підприємця-новачка, як виживають магазини в оточенні супермаркетів, чи є конкуренція в Переяславі, та як ніколи не опускати рук — у розмові напередодні професійного свята.
«То може у дворі магазин побудуємо?»
— Анно, розкажіть, будь ласка, як Ви відкрили власну справу?
— Ідея відкриття магазину продуктів належить моєму батькові. Це був 2012 рік, я саме збиралася йти в декрет. Ми вечеряли в сімейному колі, а мій тато, Анатолій Володимирович, міркував вголос і ненароком пожартував: «То що, може у дворі, на місці зруйнованого сарайчика, магазин побудуємо?» Мама так само жартома йому відповіла: «Точно, ти відкриєш, Аня торгуватиме, а я глядітиму маля». Я ж після тієї невимушеної бесіди просто загорілася ідеєю, тільки й думала про власний магазин.
Мене з дитинства приваблювала торгівля та будь-яка сфера роботи з людьми, я мала досвід роботи офіціанткою в столичному ресторані, й мені це дуже подобалось. Я об'їхала всі магазини міста, аби поспілкуватися з власниками, розпитати про їхній досвід, подивитися на вітрини, вивчити асортимент. Не дивлячись на те, що я для тих підприємців була ніби потенційною конкуренткою, вони люб'язно допомагали, давали контакти постачальників, ділилися, де вигідніше закупити продукти. Рідні розгледіли мій запал і згодилися допомогти.
Кошти на будівництво та закупку обладнання збирали всією ріднею, навіть скарбничку в хаті розбили (сміється). За рік ми побудували невеличкий магазин, близько 20 квадратних метрів, завезли продукти першої необхідності, і відкрилися. Назву теж придумав мій тато: «Богданя» — це поєднання імен двох його внуків Богдан та Даня, наших із братом синів.
Фото: надане Анною Матвієнко
Маленький бізнес в умовах великої конкуренції
— З якими складнощами зіштовхнулися на першому етапі?
— Перша перешкода — відсутність досвіду. Мене, молоду 23-річну дівчинку, багато хто не сприймав всерйоз. Підбадьорювала підтримка родини. Перед відкриттям ми не були готові на всі сто. Немає прилавка — нічого, поставимо якусь тумбочку. Касовий апарат? Калькулятор придбали й поїхали! Тільки-но двері магазину відчинилися, люди вишикувалися в чергу — вулиця в нас велика, весь район поблизу третьої школи прийшов подивитися, що ж цікавого в новому магазині. Знайомі приходили підтримати: «Я в тебе обов'язково щось куплю».
Та невдовзі після цього відбулося відкриття першого в місті «Екомаркета». Я хвилювалася, що не витримаю конкуренції, і всі наші покупці перейдуть до великого супермаркету. Але, може через сильну заклопотаність, великих змін не помітила. Наші вже постійні відвідувачі, йдучи з «Екомаркета», заходили й розповідали, що їм там сподобалося, а що ні. Я всі побажання мотала на вус і враховувала в подальшому.
Перші чотири роки ми працювали в магазині лише вдвох із батьком, не наймаючи продавців, у всьому собі відмовляли, не відпочивали. Прибутку великого не було, а дуже хотілося розширювати асортимент, завозити новий товар. Тож усі кошти вкладали лише в магазин, навіть батьківські пенсії. Звісно, був і страх — а раптом не вийде, і це все закінчиться?
Чого хоче покупець?
— Що на Вашу думку необхідно, аби зацікавити та втримати покупця?
– Споживач став вибагливішим, почав більш ретельно обирати продукти. Важлива якість, свіжість продукції та розумні ціни. Перший час ми не проводили акції, а потім прийшло розуміння. Коли закуповуєш велику кількість товару оптом, його вартість стає меншою, відповідно й ми в магазині ставимо нижчу ціну. Коли нам роблять знижку, ми теж створюємо максимально вигідні пропозиції.
Я ретельно контролюю безкомпромісне збереження свіжості та умови, у яких транспортують товар. За освітою я кухар-технолог і добре розуміюся в умовах зберігання. Якщо бачу, що продукти перевозять автомобілями, не обладнаними холодильником, роблю перевізникам зауваження, бо інколи вони не надто відповідально ставляться до постачань невеликим магазинам. І наших відвідувачів прошу неодмінно давати зворотний зв'язок після покупок, а якщо щось не так — завжди вживаю заходів.
Вибір магазину залежить і від зручного розташування — локальні магазини поряд із будинком мають значні переваги. Спочатку ми були лише продуктовим магазином, та зараз у нас є все — від молока до лампочок. Дитячі іграшки, канцтовари, товари для дому… Що б не попросили, усе привозимо, бо ми працюємо для них. Щоб вмістити весь товар, навіть довелося розширити магазин до 40 квадратних метрів. Покупці цьому дуже зраділи. Я впевнена, що найголовніше в магазині — атмосфера. Я ставлюсь до людей із любов’ю і вдячністю, завжди усміхаюся, слухаю їх. Цю життєву позицію насаджую і своїм продавцям, бо це наша репутація.
"У нас є все, чого забажає душа відвідувача"
«Літнім людям вирішили возити продукти додому»
— Як магазин вижив в умовах карантину?
— Було важко морально. Покупці налякані, їх стало менше. З першого дня ми дотримувалися всіх норм — скільки до нас не приходили з перевірками, штрафів не було жодного разу. Намагалися знайти вихід — замовляли менше товару, але першої необхідності. Налаштовували всіх на позитив і заспокоювали. Вирішили з чоловіком, що літнім людям, які знаходяться в зоні ризику, самі возитимемо продукти додому, аби не йшли до магазину. І продавців мотивувала: «Навіть якщо нас закриють, не хвилюйтеся — мінімальну зарплату точно організуємо, а тим часом влаштуємо в магазині генеральне прибирання».
— Чи є певна специфіка в сімейного бізнесу? Як воно — працювати з рідними?
— Нам дуже комфортно, кожному відведена своя роль. Розуміємо, що це наша спільна справа, і ми всіма силами працюємо на неї. Постійно всі зайняті, тож на конфлікти часу не вистачає (усміхається).
— Яким має бути підприємець, щоб досягти успіху у власній справі?
— Однозначно він має володіти так званою підприємницькою жилкою. Людина має бути наділеною лідерськими якостями, стійкою до проблем. Бути готовою до поразок, не пасувати перед негараздами, адекватно сприймати критику, при цьому лишатися позитивною та вірити у свої сили. І постійно придумувати нові цікаві ідеї та ризикувати. Я вже мрію про більший магазин, їжджу різними містами, надихаюся й малюю в уяві сучасний просторий магазин. Усе, чого я хочу, досягаю, до того ж у мене є надійна опора. Вже поділилася планами з татом — він як завжди мене підтримав.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
