Віталія Коломійця (84 роки) добре знають на Переяславщині як колишнього директора педучилища та керівника міської школи №6. З’ясувалося, що він відданий читач газети «Вісник Переяславщини». Передплачує її з 1958 року, відколи переїхав у наше місто. Тоді ще видання називалося «Зоря комунізму».
«А ти знаєш, цікава газета»
– Не читати «Вісник» – не бачити Переяславщини. Це мій девіз. Був рік, коли не передплатив газету. Як я шкодував! Ходив і купував у кіоску. Бо не почитаєш – і не знаєш, що робиться довкола. Дружина Лідія Антонівна також любить газету. Буває, сперечаємося, хто перший читатиме, – розповідає Віталій Андрійович. Показує стосик газет на стільці й пакет з двома десятками «Вісника».
– Жодна газета не йде у смітник. Складаю на купу, а потім можу перечитувати. А в пакеті відкладені газети для мого молодшого брата Саші, який живе в Боярці. Був у мене в гостях, взяв почитати «Вісник». Я його кличу, а він: «Ой підожди, дочитаю». Дочитав і каже: «А ти знаєш, цікава газета». Попросив, щоб я збирав і йому передавав.
Інтернетом Віталій Андрійович не користується й не хоче.
– Я звик до газети. Вона лежить переді мною, її можна перечитати, залишити на пам’ять. Під статтею є прізвище автора, значить, він несе відповідальність за інформацію. А в інтернеті пишуть що завгодно, часто неправду. Написали й видалили, доведи, що воно було. Або під чужим ім'ям, ніякої відповідальності.
Взагалі мені не подобається ситуація, яка склалася в інформаційному просторі. Телеканали викуплені олігархами й ведуть політику, яка вигідна їхнім власникам. Показують одних і тих же людей, розбавляють скандалами. Навіть не хочеться вмикати телевізор. У Переяславі немає місцевого радіомовлення, із газет залишився лише «Вісник», якому пошта не дає нормально працювати. На мою думку, реформування пошти пішло не в той бік. Як це так, що в селі немає поштового відділення й листоноші? Хіба можна залишити людей без зв’язку? Бо не всі ж мають інтернет. Як таке придумали, не вкладається в голові.
Наша листоноша Світлана Любченко – це людина-душа, ми нею задоволені. Вона передплачує нам «Вісник» та «Газету по-українськи». Приносить вчасно, знаю, що в п’ятницю до 14 години газети будуть у скриньці. Якщо якась затримка, попереджає.
Подобається все нове
– Я «Вісником» дуже задоволений: і виглядом, і змістом. Читаю газету оригінально. Спочатку переглядаю фото й заголовки на першій сторінці. Потім відкриваю внутрішній розворот, де розміщені публікації про людей, свята, подорожі. Тобто починаю з того, що створює позитивний настрій. Тоді дивлюся погоду на тиждень, а потім починаю читати все з початку газети.
Мені подобаються публікації про становлення громад Переяславщини. У реформі з децентралізації є сенс, бо життя в селах змінюється на краще. Із задоволенням прочитав про Виповзки: село відроджується, там є фермери, буде іподром.
У місті працює нова влада. Обіцянок багато, а як вони виконуватимуться, побачимо. Дуже болить, що Переяславщина втратила статус району, вірю, що ненадовго.
Як освітянин цікавлюся шкільними новинами. Декілька днів роздивлявся у «Віснику» фотографії з дитячого садочка в Пологах-Вергунах та з першого дзвоника в другій школі. Що цікаво, не такі вже діти. Колись були боязкими, замкненими, а тепер – розкутіші, впевненіші. Люди почали жити по-новому.
– А яка чудова ідея – борщ-батл у музеї просто неба! Її треба розвивати, наступного року залучити більше господинь із сіл. До речі, колись у газеті прочитав рецепт поліського борщу, який дала Лідія Харченко зі Стовп’яг. Впізнав, що це донька Миколи Трохименка, директора школи із села Мартиновичі, де я колись працював. Набрався хоробрості, зателефонував їй, познайомилися. Запрошує в гості в Стовп’яги. Пообіцяв приїхати, якщо буде поліський борщ, – сміється.
– Мені подобається все нове. І в газеті люблю читати про людей, які розвиваються. Хтось поїхав навчатися в Польщу, хтось відкрив магазин чи кафе, хтось зайнявся випічкою. Часи, коли держава за нас думала, закінчилися. Треба пробувати, не боятися нового, самому крутитися. І хто шукає, той знайде.
Правду сказати, не люблю криміналу й скандалів. Така інформація має бути, але вона нічому хорошому не навчає.
Є речі дорожчі за гроші
Віталій Андрійович вийшов на пенсію у 60 років. Його основне захоплення – вирощування овочів.
– Найважча пора року – грудень-січень, бо немає ніякої роботи. А потім починається розсада, город, я цим живу. Раніше щодня ходив на ділянку, а зараз через день їжджу автобусом. Взимку взагалі рідко буваю. Сумно, що не можу підгодовувати синичок. Це було таке задоволення! Приходжу на город, а вони вже мене зустрічають.
Цього року зібрав гарний урожай огірків, помідорів. Їх не консервую, а лише засолюю. Деякі рецепти брав із «Вісника». А нещодавно захопився ще й приготуванням в’ялених помідорів.
Віталій Коломієць багато усміхається. Каже, що життя на пенсії може бути цікавим. Але все залежить від людини.
– Якщо сидіти й стогнати: «Ой як важко, все болить», – то нічого цікавого в житті не буде. Думаєте, в мене нічого не болить? Але я нікому не розказую. Бо ці розмови мені не допоможуть, та й нікому вони не потрібні. Зберігати фізичну форму допомагає помірна робота, гарний нічний сон, правильне харчування: не переїдати та менше жирного. А розум треную постійним спілкуванням із людьми. І при тому з молодими та приємними. Бо спілкування зі старими – це переважно балачки про хвороби. А молодь – активна, життєрадісна, від неї більше позитиву береш. Люблю проводити час із внуками й правнуками. У нас один внук і чотири внучки, а правнуки, що цікаво, – чотири хлопці.
Люди нарікають, що немає грошей, погано жити. А на базар підеш, не можна розминутися: усе заставлено автомобілями. То де ж погано? То просто є категорія людей, які постійно ниють. Я з’їдаю за рік чотири трилітрові банки меду. У мене вечеря – молоко з медом. Ой, дорого! Я краще на мед віддам гроші, ніж віднесу їх в аптеку. Те ж саме стосується розмов про те, що газета дорога. Може, й так. Але є речі дорожчі за гроші. Якщо ми з дружиною не прочитаємо газети, вважай, не живемо. Краще щось не докуплю, але кожної п’ятниці в мій будинок приходить радість, нова інформація. Є духовне життя, а не тільки матеріальне.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
