Михайло Харченко, 67 років, житель села Стовп’яги:
Скільки років ви читаєте нашу газету?
– У 1991 році через аварію на ЧАЕС я зі своєю сім’єю із села Мартиновичі Поліського району переселився на Переяславщину. "Вісник" вперше взяв до рук у січні того ж року. Це сталося в райдержадміністрації після того, як я зайняв посаду заступника голови райвиконкому. Додому ж передплачую районку із 1992 року. А останніх десять років, передплачую її ще й своїм двом синам – Миколі та Василю.
Які публікації останнім часом вам запам’яталися?
– Із задоволенням прочитав публікацію про діда і внука "Що змінилося за пів століття" та статтю про переяславця, який у фейсбук виставляє давні фотографії. Подобається мені і як Валентина Батрак пише про газову та медичну реформу, зокрема, як громади Переяславщини створюють свої окремі "первинки". Ще дуже люблю читати про своїх земляків-поліщуків. Нещодавно написали про те, як моя дружина Лідія Миколаївна варить борщ. Після виходу газети із цією публікацією до нас зателефонувало багато друзів і просто знайомих. Нам було приємно!
Які зауваження як читач хотіли б висловити?
– Мені всім газета подобається. Однак хотілось би побільше матеріалів про те, що відбувається у селах нашого району, та що конкретно робиться владою. Частіше висвітлюйте стан сільських доріг, зокрема, як і чиєю технікою оце в заметілі їх розчищають від снігу.
Що вас особисто хвилює останнім часом?
– Маю серйозні проблеми зі здоров’ям: почав підводити зір. Колись читав сам, а тепер мені вголос читає моя Ліда, зокрема і "Вісник". Якби вже швидше минула коронавірусна пандемія і усі відділення нашої лікарні запрацювали за призначенням. Хочу пройти повне медобстеження та не хочу їхати задля цього в Бориспільську лікарню.
