Переяславське поштове відділення зв’язку №3 розташоване у мікрорайоні Андруші поблизу п’ятої школи. Із самого ранку у невеличкому приміщенні вже кипить робота – працівники сортують кореспонденцію, та й жителі навколишніх вулиць заходять сюди частенько: відправити посилку, отримати переказ, передплатити улюблені видання. Напередодні Міжнародного дня листоноші, який відзначають 7 жовтня, ми говорили про їхню працю.
Протягом останніх чотирьох років відділенням завідує Людмила Швидка. Зізнається, що насамперед пошта тримається на працьовитості персоналу – жінок пенсійного віку. Розносячи не лише пошту, а й продукти на реалізацію, листоноші долають величезні відстані.
– Жителі міста, особливо літні люди, дуже вдячні за те, що їм приносять газети, квитанції та пенсії прямо додому. А ще вони чекають на листоношу, щоб поспілкуватися, бо листоноша не тільки пресу доставляє, а й новини та гарний настрій, – наголошує завідувачка.
Є у цьому відділенні і працівниця-ветеран. 64-річна Наталія Мельник-Головатюк віддала професії майже половину свого життя – працює листоношею 30 років. Про її наполегливу працю та любов до своїх клієнтів ходять легенди. На її очах народжувалися та зростали покоління, вона була свідком радісних та сумних подій у родинах, до чиїх осель незмінно приходить рік за роком. На своїй дільниці вона знає кожного, для багатьох вже давно стала близькою подругою. Жінка обслуговує жителів мікрорайону Трубайлівка, тож щодня опівдні вона вирушає з відділення у Андрушах і за робочу зміну пішки долає понад 20 кілометрів. Коли час від часу зустрічаю пані Наталю, неодмінно роблю комплімент її прекрасній фізичній формі – звісно, з таким активним способом життя зайва вага їй точно не загрожує. «Я ж, Ірочко, тільки снідаю та вечеряю, а поки працюю, голоду навіть не відчуваю», – відповідає завжди усміхнена поштарка.
63-річна Ольга Чепіга у місцевому відділенні працює листоношею 20 років. Під її опікою всі двори від Андрушів до Борисівки. Розповідає, які є труднощі в їхній роботі:
– Люблю людей, люблю з ними говорити, приносити їм пресу. Приходимо до них в будь-яку погоду – сонячну, дощ, завірюху. От саме зима для нас найскладніший період. У відділенні іноді так холодно, що вода замерзає – опалення не працює, обігрівач підключали, та не витримала проводка. Не до всіх будинків дорогу чистять, доводиться з велосипедом добиратися по снігу та льоду.
– Було б добре, якби на кожній вулиці стояла абонентська скринька, в якій можна залишити пошту, а люди потім розбирали б, як на вулиці Парковій, наприклад, – доповнює колегу листоноша Наталія Боровик. Вона обслуговує жителів всього району від вокзалу до КП. – Бо взимку, поки дістануся до кожного адресата, особливо на Богдана Хмельницького, де будинки на горі, буває, дотемна ходжу.
Житель Андрушів Олександр Олефіренко – постійний відвідувач поштового відділення
Листоноші радіють, що принаймні мають нові велосипеди – їх торік отримали у подарунок від колишнього міського голови Тараса Костіна.
– Одного разу я привозила пошту до матері Тараса Вікторовича, а він саме був у неї в гостях. Вона запитала мене, чому я так пізно працюю. Та велосипед зламався, кажу. Вона подивилася на сина і говорить: «Ну то купи їй велосипед». – «І куплю», – пообіцяв Тарас Вікторович. Невдовзі, напередодні Дня Перемоги, усім листоношам міста він подарував 18 велосипедів. Щоправда, тоді він скромно попросив не афішувати це, – зазначила Наталія Боровик.
Працівниці пошти також розповіли і про передплату періодики. Констатують, що більша частина передплати тримається все ж на старшому поколінні, а молодь покладається на інтернет. Та люди, які звикли отримувати інформацію з газет, улюблені видання передплачують з року в рік.
– Був період, ціна на передплату зросла, кілька читачів сказали, що це для них задорого. Та минув місяць і попросили передплатити знову, бо не можуть без улюбленої газети. Більшість же каже, що «Вісник» для них як повітря, бо з нього дізнаються всі новини про те, чим живе Переяславщина. «Олю, ти ж носи газету, поки я жива», – нещодавно сказала мені одна пенсіонерка, – ділиться пані Ольга.
Нашу розмову підтримав і відвідувач – житель Андрушів, 68-річний Олександр Олефіренко. Чоловік зізнався, що сам є давнім шанувальником «Вісника» і не уявляє життя без пошти. Каже, приходить не лише оформити передплату чи відправити посилку, а й просто поспілкуватися. На його думку, пошта лишається головною з’єднувальною ланкою між мешканцями міст та сіл, працівники якої за будь-якої погоди, навіть бездоріжжям йдуть до людей, аби принести їм добрі вісті, пенсію чи періодику.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
