На прибережній смузі річки Альта поблизу вулиці Волинської зростає молодий сад із десятками фруктових дерев та кущів. На деревах ще лишилися соковиті яблука та груші зимових сортів, щедро родить горіх, досі подекуди на кущах малина рясно висить гронами. Важко уявити, що шість років тому тут був пустир – занедбана ділянка з чагарниками та купою сміття. Чудовий сад на його місці облаштував знаний переяславець, заслужений працівник культури України Микола Колос.
З вікон будинку, де мешкає Микола Григорович, добре видно узбережжя Альти. Окрім того, що разом із дружиною 71-річний чоловік активно господарює на обійсті, обробляє город, доглядає будинок, він досі відданий викладацькій справі – більше 30 років на кафедрі мистецьких дисциплін переяславського вишу виховує музикантів. Незважаючи на поважний вік та активні будні, щовесни, тільки-но зійде сніг, Микола Григорович самотужки прибирав берег Альти. Так, відмінник освіти, доцент університету, відомий діяч культури одягав рукавиці, брав мішок, і збирав скло, пластикові пляшки, побутові відходи.
– Ця земля надихала мене роками, я хотів закласти сад. Я дивився на цю територію, тоді у свій паспорт, потім у дзеркало, і подумки зупиняв себе: «А, може, не треба? А чи не запізно мені?» Все ж це великий шмат роботи. Та я по життю педант, коли чимось займаюся – доводжу до кінця, мабуть, це й допомогло досягти чогось у житті. Взявся облаштовувати, – ділиться спогадами Микола Григорович.
Микола Григорович шкодує, що не зробив фото, яким було узбережжя до початку робіт. З дружиною та друзями заходилися розчищати ділянку від хащів та сміття, виносити гілля, вивозити каміння та скло. Аби розрівняти 10 соток землі, замовили бульдозер. Власними коштами Микола Григорович почав скуповувати саджанці, нині сад налічує близько 40 дерев та стільки ж кущів.
У саду ростуть близько 40 дерев і стільки ж кущів
Музикант із гордістю показує своє дітище, про кожне деревце розповідає з неабиякою любов’ю. Тут ростуть яблуні – від білого наливу до зимового снігового кальвіля, груші, персики, черешні, алича, кущі сортового кизилу, ожини, малини. «А які тут родять величезні сливи! А малина – відрами», – пишається господар. Посадив на території і квіти: чорнобривці, айстри, декоративні соняшники – такі, як колись у дитинстві росли в селі в мами. Сусіди для себе вирощують часник, цибулю, картоплю, горох, кабачки – усе гарно росте, український чорнозем робить своє. Однак сад потребує постійного догляду – регулярно косити, обрізати дерева, поливати, удобрювати, каже Микола Григорович, на все це потрібно багато часу та сил. За допомогу в піклуванні висловлює подяку сусідам – Миколі Гаярину, Володимиру Поздраню, Юрію Гичу.
– Дехто із сусідів питав: «Чому ж не загородите? Адже покрадуть врожай!» Боже, збав! Це людська прибережна зона, а не чиясь власність. А врожаю на всіх вистачить, відповідаю, хай і ваші діти приходять.
Микола Григорович пригадав, як кілька років тому разом із сусідом, уже покійним Володимиром Якименком, колишнім головним лікарем, неподалік облаштували зону для відпочинку, яку назвали «Під вербами» – власноруч виготовили стіл, встановили лавочки, закріпили мішки для сміття.
Місце полюбилося людям і користувалося популярністю, та пройшло небагато часу, як гості зламали стіл, а територію засмітили. Тож невдовзі Микола Григорович зібрав усе і вивіз власним автомобілем. На жаль, над культурою поводження на природі переяславцям ще слід працювати. Попри все Микола Григорович опікуватиметься садом, скільки матиме сил.
Незламний дух, невимовний оптимізм, любов до природи та професії – якості, завдяки яким чоловік став прикладом для багатьох, у тому числі для своїх численних студентів.
Микола Григорович був художнім керівником та головним диригентом студентського хору Переяславського вишу
Серед відомих вихованців митця – Василь Клименко, який нині очолює Черкаський народний хор, та Дмитро Цимбал – соліст хору імені Верьовки. Педагог народився на Черкащині, хист до музики успадкував від дідуся Пилипа Колоса. Той був найкращим гармоністом у селі, навчив грати на гармошці й малого Миколу. Після восьмого класу юнак уже став художнім керівником у Нечаївському будинку культури, одночасно здобуваючи середню освіту у вечірній школі. Кілька років потому з відзнакою закінчив Канівське училище та Київський педагогічний інститут імені Горького. У 1976 році прибув до Переяслава за направленням Міністерства освіти, почав працювати викладачем у Переяславському педучилищі.
Створив самодіяльний хор на швейній фабриці «Спецодяг», який став згодом лауреатом багатьох конкурсів та фестивалів. Після закриття училища, в 1987 році, перевівся у новостворений педагогічний інститут на посаду викладача музики. Студентський хор, створений Миколою Колосом, отримав багато нагород та звання «Народний аматорський колектив».
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
