Повз цей автомобіль неможливо пройти байдуже, настільки він привертає увагу, мимоволі викликаючи в душі якусь теплоту і ностальгію. А ще дивує своїм свіжим, ніби вчора з конвеєра, виглядом, попри те, що ГАЗ-21 знято з виробництва понад п’ятдесят років тому! Тож коли побачив цю автівку припаркованою біля «Еко-маркету» на Шкільній, не міг не підійти до водія. «Так, я її господар, звати мене Славко», – каже сивочолий чоловік і обіцяє через пару днів приїхати до редакції. Минулого вівторка наша зустріч відбулася: Ярослав-Мирослав Карпа, 71 рік, завітав до нас.

– То мене батьки записали з подвійним іменем. А родом я із Золочівського району на Львівщині. У Переяславі – сорок років. Спочатку в міжгосподарському дорожньо-будівельному управлінні (тепер «Агрошляхбуд») працював, потім в четвертій школі фізруком. Був і головою гаражного кооперативу «Поліський» дванадцять років, благо, недалеко живу – на Набережній.

Спочатку в мене «шості» жигулі були, а коли побачив у Переяславі цю «Волгу», загорівся – така краса. І таки викупив її у Льоні Гордієнка за 900 доларів, це в тому 2005 році близько 4500 гривень було, вона на той час пройшла трохи більше 70 тисяч кілометрів. А випущена в 1960 році! Я став четвертим власником: другий теж був з Переяслава, а перший – киянин.

– Довелося щось переробляти?

– Ще й скільки – я ж для себе її робив! Навіть колір поміняв на бежевий, до цього вона сірою була. Замінив задній міст – поставив від «Чайки». Так-так, ніби й рідкість, але були б гроші – потрібне знайдеться. А ще купив і добряче використав нерозмитнений БМВ-525: поставив від нього двигун, коробку передач, радіатор, встановив гідропідсилювач керма. Замінив паливну систему – перевів авто на дизель і воно стало брати не 14-15 літрів бензину на 100 км, як до цього, а 9 літрів солярки. Також оновив салон – там тепер крісла зі штучної шкіри під колір машини. Та найбільше довелося поморочитися з обшивкою, адже хотів люксовий варіант – збирав «хроміровку» буквально по шматочках. Для цього з Черкас на автобазар разів із сорок їздив. А ось рідний металевий багажник ні разу не встановлював – він дуже масивний, можна фарбу подряпати. Хочу легенький пластмасовий. А ще ж номер індивідуальний замовив: окрім державного 01-99, маю ще й «ГАЗ-21». В обласному ДАІ дозвіл брав, обійшовся в півтори тисячі гривень.

Авто має два види номерівАвто має два види номерівАвтор: Валерій Шкребтієнко

– А що це за знак з трьома «Д» на задньому склі?

– То хай ті, що їдуть ззаду, розуміють по-своєму: або «Дай дорогу дідусю» або «Дай дорогу дураку», – сміється господар.

– Скільки проїхали на ній?

– Щорічно проїжджаю близько п’яти тисяч кілометрів, от і рахуйте. У мене завжди в планах дві далекі поїздки: в Львів до родичів та в Одесу на відпочинок. Решта – то по місцю, інколи ще Бориспіль, Київ.

– І як вашу машину сприймають на трасі?

– Я на ній кайфую. І коли їду через Київ, то тудою, де більше транспорту: по бульвару Лесі Українки, огинаю Бессарабський ринок, піднімаюся на бульвар Перемоги, потім прямо на житомирську трасу. Коли на світлофорі обійду якогось «мерса» чи «тойоту», ті хлопці не ображаються – навпаки, піднімають вгору великий палець, мовляв, молодець! А мені це ж зробити не важко, коли в мене двигун об’ємом 2,5 тисячі «кубиків». І в параді ретроавтомобілів у Жулянах у 2017 році брав участь – про це свідоцтво зберігається.

Давали 20 тисяч доларів. Відмовляв навідріз

– Вам пропонували продати вашу «Волгу»?

– Так, неодноразово навіть в Переяславі. Давали 20 тисяч доларів. Відмовляв навідріз. Бо що таке гроші – фу і немає. Чи навіть я там якусь крутеньку іномарку купив би. Не те. Я зжився з нею настільки, що це було б для мене, як, скажімо, частину тіла відрізать. Це ж машина! Проста, надійна, красива. Ви подивіться, рідні двері стоять, крила, кришка капота, багажник. Це був метал! У теперішніх сталь не та – багато чавуну, а треба алюмінію та міді, тоді так швидко не ржавітимуть, як нині.

Хоча… Ви ж бачите, з ковінькою приїхав. Інсульт бахнув трохи мене на початку вересня. То їжджу на процедури, оце якраз після масажу до вас і заїхав. В останні дні почали таки приходити такі думки – а, може, й справді продати? Вік (мій вік, не машини) бере своє.

– Спасибі вам за інтерв’ю і вітаємо з Днем автомобіліста.

Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці

Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися