Сьогодні, 3 грудня, в залі засідань міської ради відбулося друге засідання оргкомітету з відзначення 100-річчя корифея музейної справи, Героя України, почесного громадянина Переяслава Михайла Сікорського (1923-2011), щоб продовжити розпочаті 29 листопада дебати щодо обрання місця для встановлення пам’ятника цьому великому переяславцю.
Тоді під час обговорення члени оргкомітету зійшлись на тому, що необхідно обрати один кінцевий варіант з двох ділянок, що розміщені майже навпроти на вулиці Шевченка: між музеєм Трипільської культури та музеєм Заповіту (локація №1) та на ділянці за адресою Шевченка, 3 (локація №2) – там розміщена споруда, яка надана міським відділом освіти для розміщення туристсько-просвітницького центру громадського активіста Миколи Богатиря (ГІ «Корінь нації»). У випадку, якщо місцем для пам’ятника оберуть локацію №2, цю будівлю 1949 року необхідно буде знести.
На початку засідання, як і було анонсовано, начальник управління містобудування та архітектури міської ради Петро Пурденко представив на екрані плани візуалізації розміщення пам’ятника на обох ділянках із уявними алеями, зеленими насадженнями, альтанкою та вже без споруди на Шевченка, 3. І, очевидно, оскільки особисто симпатизує локації №1, то і застережень ніяких щодо неї не висловив, а ось щодо локації №2 зазначив, що в безпосередній близькості до ділянки «торчать» два житлові одноповерхові будинки і як їх закрити, архітектура не знає.
Голова оргкомітету Анатолій Фесенко попросив висловитися кожного і першим надав слово голові ГО «Відродження Переяслава» Івану Якименку, одному з ініціаторів гідного вшанування сторіччя М.І. Сікорського.
– Обговорював неодноразово цю тему з головою ГО «Старий Дніпро» Віталієм Іващенком, головою ГО «Діти війни» Ольгою Тесленко, автором майбутнього пам’ятника Степаном Куцим (до слова, він уже виготовлений в глині), і всі вони сходься на думці, що найкраще місце – ділянка на Шевченка, 3. Щодо будинку, який там стоїть. Знаю цю будівлю дуже добре. На вигляд, міцна, бо обкладена цеглою, але всередині – стіни, підлога, перекриття потребують для відновлення великих затрат. Те ж стосується і фундаменту. Як фахівець у сфері інвентаризації нерухомості зазначу, що ця споруда належить до категорії №3, в яких термін експлуатації – 50 років. Зате, якщо її знести, відкриється величний вигляд на Свято-Троїцький собор. А будинки, що поряд з ділянкою, можна прикрити двома панно.
Локація №2 на вул. Шевченка, 3
Щодо просвітницького центру Іван Якименко сказав, що у зв’язку зі звільненням приміщення райдержадміністрації, знайти йому достойне нове приміщення цілком реально.
Микола Богатир, якому наступним надали слово, не сказав нічого про готовність перейти в інше приміщення. Натомість наголосив, що і справді отримав нинішню будівлю як неперспективну. Але після певних ремонтів, які провели самотужки, стан певним чином змінився. І якщо знайти кошти, щоб зміцнити фундамент, забезпечити опалення, надійне електропостачання, то центр може і надалі функціонувати тут. Тим більш, що саме там «золота середина наших маршрутів».
Олексій Лукашевич: «Хай буде більше таких організацій, як «Корінь нації», тим краще для популяризації міста. Але щоб активісти не відволікалися на будівельні роботи, їх потрібно відселити з аварійної споруди, що вже не один рік має 100 відсотків зносу, і забезпечити потрібним приміщенням. Локація №1 не годиться хоча б тому, що на задньому плані в неї відразу два туалети.
Ірина Слюсар: «Я за позицію №1 – романтичніше, затишніше місце. А інший варіант – ніби на роздоріжжі, ніби Михайло Іванович сидить на зупинці. Та і світла там мало».
Олександр Колибенко: «Це нормально, що просвітницький центр пропонують перенести в краще місце, он наш музей, що створений у 1918 році, шість разів переносили, поки знайшли остаточне місце. Локація №1 – затиснуте місце, там пам’ятник побачить лише той, хто підійде зовсім близько. А локація №2 – зовсім інше, пам’ятник проглядатиметься з кількох сторін. Плюс відкриється прекрасний вигляд на церкву. І чи не найголовніше – Михайло Іванович зі свого місця дивитиметься на своє дітище – музей».
Віталій Коцур: «Завжди коли буваю за кордоном, цікавлюся діяльністю інформаційно-туристських центрів. І моя думка – не повинен подібний центр у Переяславі й надалі працювати в таких умовах. Не повинен вічно шукати кошти на опалення, електрику... Він повинен мати комфортні умови. Чи варто вкладати кошти в аварійну будівлю? Моя позиція щодо пам’ятника – йому найкраще місце в локації на Шевченка, 3. До слова, вона збігається з позицією мого вчителя в художній школі Степана Юхимовича Куцого, з яким я і зараз спілкуюся.
Анатолій Фесенко після обміну думками висловив думку не поспішати з остаточним рішенням і продовжити обговорення наступної середи, а до того ознайомити Миколу Богатиря з кількома варіантами іншого розміщення його центру, що й було проголосовано. А ще було вирішено скласти кошторис ремонту будинку на Шевченка, 3, щоб побачити, наскільки великі потрібні для цього кошти. Також було повідомлено, що збір коштів на пам’ятник Сікорському успішно розпочато: на благодійному рахунку вже є перші 70 тис. грн.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
