Найстаршим з-поміж п’яти дошкільних навчальних закладів, які нині працюють в Переяславі, є дитсадок «Малятко» на вулиці Ярмарковій, 58.
"Мрію створити мінімузей"
– Офіційною датою заснування нашого закладу є 8 червня 1950 року, – розповідає завідувачка «Малятка» Лариса Отцевич, 52 роки. – Однак це недостовірно. Адже дитячі ясла розміщувалися в цьому приміщенні ще до початку Другої світової війни. Це я точно знаю, бо батько мого чоловіка у 1930-х водив до них свою сестричку. Відомо й те, що після війни ці ясла підпорядковувалися райлікарні, а з вересня 1967 року їх реорганізували в ясла-садочок №6.
Лариса Отцевич: «Офіційною датою заснування дитсадочку «Малятко» є 8 червня 1950 року»
– Вже не один рік я відшуковую матеріали про наш дитсадок, бо мрію створити невеликий музей про його історію. 1898 рік – це дата, яку вже вдалося віднайти в архівних фондах про існування тоді цієї будівлі. У ній проживала заможна сім’я Покотилів, це відомо зі слів старожилів.
Як пам’ять від колишніх господарів он на стелі у спальні збереглося гіпсове оздоблення, яке прикрашало зону навколо люстри. Тепер воно розмішене не по центру, бо свого часу тут було перепланування. Згодом задля розширення площі прибудували чималу актову залу та робочий кабінет завідувачки.
Колись у цьому будинку ще був великий підвал із арками, але його закрили під час одного з ремонтів у приміщенні.
Вікна замінили за кошти батьків
У 2018 році фасад «Малятка» утеплили і розфарбували в яскраві кольори. Євровікна тут встановлювали почергово за кошти батьків та благодійників.
– У моєму робочому кабінеті вікна замінювалися в два етапи, – зазначає Лариса Отцевич. – Два євровікна на початку 2000-х подарували батьки Сніжани Царьової. На той час у всіх групах вже були нові вікна. Ще два вікна замінили згодом за кошти батьків та колишнього народного депутата Олександра Онищенка. Вхідні двері замінити допоміг міський відділ освіти. А ось міжкімнатні двері ще чекають своєї черги. Цьогоріч відреставрували відмостку, ґанок та залили бетоном доріжки до господарських будівель.
У «Малятку» нараховується 72 дошкільнят. З них близько п’ятдесяти відвідує дитсадочок щодня. З десять діток приїжджають з Борисівки (когось батьки привозять власним транспортом, а когось – маршруткою №1). Легковиком привозять хлопчика з Дем’янець та кількох малюків із Греблі. Решта вихованців – це мешканці мікрорайону Солонці.
Лариса Отцевич – п’ята завідувачка цього дитсадка. Трудовий колектив «Малятка» складається із шести вихователів, трьох помічників вихователів, музичного керівника, вчителя-логопеда, інструктора з фізкультури, комірника-завгоспа, кухаря, пралі, двох сторожів та двірника.
– Практичного психолога та методиста в нашому садочку немає, бо в нас лише три групи і за штатом такі посади не передбачені, – зазначила Лариса Отцевич.
Малеча полюбила хек та минтай
Під час карантину вихователі зустрічають своїх вихованців на подвір’ї, а в негоду – у фоє садочка. Кожній дитині міряють температуру безконтактним термометром. Щоранку дітлахи роблять зарядку під музику.
– Малюкам дуже подобаються ігри на свіжому повітрі. Однак павільйонів, в яких можна було б сховатися малечі від сонця, сильного вітру чи ж дощу та снігу, на жодному ігровому майданчику немає. Заявку щодо цієї потреби вже неодноразово подавали до міського відділу освіти, – сказала Лариса Іванівна.
Усі ігрові споруди, які розташовані на подвір’ї «Малятка», застарілі, однак в гарному стані.
– Щодня меню ми оприлюднюємо у своїй групі у фейсбуці, а також розміщуємо на видному місці в холі садочка, – розповідає про організацію харчування дітей господиня закладу. — Продукти завозяться до харчоблоку централізовано, тож проблем з цим немає вже понад десять останніх років. Триразове харчування забезпечується за кошти батьків та відділу освіти міської ради у співвідношенні 60 та 40 відсотків відповідно. Вже років з десять не просимо батьків приносити овочі до садочка, як це було раніше. Однак, якщо батьки пропонують нам фрукти та ягоди, то не відмовляємося. Самі ж заморожуємо ще вишні, які ростуть тут на подвір’ї. Вистачає варити компоти аж до середини весни.
М’ясні страви готуємо з курятини, свинини та яловичини. Напівфабрикатів у меню немає. Помітила, що деякі діти неохоче їдять борщ, капусняк, рибні котлети, бо вдома звикли до сосисок та ковбаси, але полюбляють хек чи минтай, тушковані з овочами. У зимове меню додали ще гарбузову кашу та соуси.
Наприклад, 14 грудня на сніданок діткам подавали вівсяну кашу із вареним м’ясом та омлетом, квашений помідор, чай та батон з маслом, на обід – капусняк, сирники з молочним соусом, компот та хліб, а на вечерю – молочну гречану кашу та батон.
"У мене понад сімдесят дітей"
Лариса Отцевич народилася на Закарпатті.
– Мої, на жаль, вже покійні батьки були родом з Богуслава, – каже вона. – Жили в Ужгороді, бо батька-військовика направили туди на службу. На малу батьківщину повернулися, коли я закінчила п’ятий клас. Після школи я отримала цільове направлення і вступила до Переяслав-Хмельницького філіалу Київського педагогічного інституту імені Горького (нині Університет імені Григорія Сковороди в Переяславі). Здобувши професію вчительки молодших класів, роботу за фахом не знайшла і влаштувалася в місті вихователькою в дитячому садочку «Струмочок», який працював на вулиці Можайській. Коли його закрили, мене перевели в дитсадок «Калинка». Там я працювала, аж поки у червні 2000 року не запропонували посаду завідувачки «Малятка».
Вихователька Лєна Кузьмич проводить з дітьми дидактичне заняття «Склади ціле з частин»
На жаль, Лариса Отцевич не має власних дітей.
– Коли мене питають: «Скільки в тебе дітей», я відповідаю: «Сімдесят і більше», – зізнається вона. – Саме стільки діток приходить у наш садочок щороку. Життя у першому шлюбі в мене не склалося, і тому я вдруге вийшла заміж за хорошого чоловіка, з яким живу нині. У Михайла є син і донька. Максим і Світлана подарували нам трьох внучок. Нещодавно народилася внучка Марійка. Я люблю їх усіх, як своїх рідних. На щастя, і вони мене люблять та поважають.
Я дуже рада, що свого часу обрала професію виховательки. Адже працювати з дітками мені дуже подобається.
На роботу, якщо не перешкоджає негода, Лариса Іванівна кожного дня їздить велосипедом.
– Активний спосіб життя ми ведемо удвох з чоловіком. Цьогоріч з Михайлом брали участь у велогонці, яку провели до Дня міста, – сказала Лариса Отцевич.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
