«Я свою душу ділю на дві частини: медицина і поезія. Не можу ні без одного, ні без іншого. Якби випала нагода прожити заново, нічого б не міняла», – каже переяславка Вікторія Шевель (45 років). Вона працює сімейною лікаркою у Переяславському центрі первинної медико-санітарної допомоги та є авторкою п’яти поетичних збірок. Її твори перекладалися білоруською та польською мовами.
Фото: із фейсбуку Вікторії Шевель
– У моїй родині ніхто не пов’язаний із творчістю. Не було ні поетів, ні музикантів, ні художників. Та навіть лікарів не було. Батько закінчив Київський автодорожній інститут, працював на асфальтному заводі в Переяславі, очолював його у свій час. А мама переважно працювала головним бухгалтером, зокрема і в «Рембудсервісі», – розповідає Вікторія Шевель.
Зазначає, що обрала професію медика ще в дитсадочку і це бажання пронесла до закінчення школи. З першої спроби вступила до Національного медуніверситету імені Олександра Богомольця. Працювала дільничним лікарем-терапевтом у Києві, в Департаменті охорони здоров'я виконавчого органу Київради. Майже двадцять років прожила в столиці, а потім пройшла курси спеціалізації із сімейної медицини й повернулася в Переяслав.
Фото: із фейсбуку Вікторії Шевель
Вірші почала писати ще в шкільному віці. Каже, що українська мова й література були улюбленими предметами, а вчителі прищепили любов до поезії.
– Перечитала багато художньої літератури, була активною відвідувачкою і шкільної, і міської бібліотек. Зараз маю домашню книгозбірню, у якій понад 300 поетичних видань, зокрема, і серія книг «Українська поетична антологія» видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Щоб гарно писати, треба перечитати багато поетів. І для натхнення, і щоб не повторюватися. Думка може прийти, та хтось уже так писав, треба інакше, – пояснює. – Серед поетів-сучасників у мене є вчителі, до порад і критики яких я прислуховуюся. Свого часу надихалася творчістю Ліни Костенко, Ігоря Римарука. На мене вплинули твори сучасних поетів Олександра Косенка, Анатолія Кичинського, Сергія Пантюка, Лесі Мудрак, нашого земляка Олександра Матвієнка. Прозу теж люблю. Із сучасних авторів відзначу Анну Багряну, Володимира Лиса, Мирослава Дочинця.
У 2011 році вийшла друком перша поетична книга Вікторії Шевель «У любові спокою немає», за два роки – зібрання творів «Я хочу зливи». Та найплідніший період у творчості поетеси настав після народження сина.
– Я народила пізно, в 38 років. І мене ніби прорвало. Я не почала писати більше, просто моя поезія стала інакшою. Зараз вона насиченіша, глибша, якісніша, – каже поетеса. – Раніше намагалася чітко дотримуватися правил віршування: рими, розміру, ритму. Мучила себе так, що взагалі переставала писати. А зараз відпустила теорію, прислухалася до своїх поетів-вчителів, які кажуть: «Як тобі прийшло, так і пиши». Це ніби потік, ніби вибух енергії, я сама до кінця не розумію, як народжується поезія. Можу писати один твір кілька днів, а можу і пів року. Мені прийшли якісь рядки, розумію, що це кінцівка, а якими будуть початок і середина, ще не знаю. Через якийсь час повертаюся до записів, у мене цілий політ думок, дописую твір. Він має добу-дві вилежатися. Потім перечитую, трішки відшліфовую і відпускаю. Мій чоловік (Микола Шевель, сімейний лікар – ред.) – перший, хто читає написане. Він не має стосунку до поезії, але його думка для мене важлива. Дослуховуюся до його критики і порад.
Фото: із фейсбуку Вікторії Шевель
Вікторія Шевель каже, що на творчість її надихають люди, їхні життєві історії.
– Я пишу переважно про почуття, про стосунки, про внутрішні переживання. На тлі того, що я щаслива дружина й мама, мені краще вдається сумна лірика. Мабуть, це тому, що до мене як до лікаря приходять різні люди, ми спілкуємося, і їхній біль, переживання потім виливаються у моїй поезії, – розповідає поетеса. – Робота сімейного лікаря непроста, особливо в період епідемії коронавірусу, й інколи треба перезавантажитися. Я можу прочитати два-три вірші, перемкнутися з робочих моментів, і слово мене живить, повертає енергію. А ще мене лікує ліс. Достатньо прогулятися годинку в лісі, щоб відновитися.
За останні п’ять років вийшли друком збірки поетеси «Намистинка» (присвячена народженню сина), «На підборах/На абцасах» (вірші українською та їхні переклади білоруською мовою) та «Зроби мені осінь». За цикл віршів «Передосіння» із останньої книги Вікторію Шевель відзначили дипломом міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова-2020» у номінації «Пісенна лірика».
Фото: із фейсбуку Вікторії Шевель
– Я товаришую з Олександром Козинцем і Олександрою Малиш, які допомогли мені повірити в себе і наполягли, щоб взяла участь у конкурсі. Я двічі надсилала туди свої твори. Спочатку добірку віршів для дітей. У мене їх чимало, могла б видати збірку, але це дуже дорого, бо треба залучати ілюстратора, тому вони поки що лежать. Мене не відзначили, але я не засмутилася, бо на конкурс надходить не одна тисяча творів. А вдруге надіслала цикл із десяти віршів «Передосіння». За день до оголошення результатів мені прийшов електронний лист від організаторів конкурсу. Зазначалося, що мою збірку номінували. Я від хвилювання не спала до ранку. Результати озвучили під час онлайн-трансляції на ютуб-каналі конкурсу. Коли прозвучало, що Вікторія Шевель із міста Переяслава-Хмельницького стала дипломанткою «Коронації слова», я не тямила себе від щастя!
Фото: із фейсбуку Вікторії Шевель
Окрім диплома, отримала спеціальну відзнаку композиторки Руслани Лісової за слова до пісні «Передосіння». Музику до неї написала письменниця і музикантка Марина Лайкова з Білорусі. У мене по маминій лінії є троюрідні брати в Мінську. Товаришую з білоруським поетом і письменником Миколою Адамом. Він запропонував перекласти дещо з моїх творів на білоруську. Збірку назвали «На підборах/На Абцасах». Вона вийшла друком у Мінську у видавництві «Галіяфа». На їхньому сайті «Академкнига» досі продається. І от коли я презентувала її в Мінську за підтримки громадської організації «Заповіт», Марина Лайкова зробила мені подарунок: поклала вірш «Передосіння» на музику (білоруською пісня називається «Зав’язь кахання»).
Наразі готується до друку нова збірка поетеси «Розхристані». Вона вийде у літературній агенції «Піраміда» у Львові.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
