Весілля — це одна з головних подій у житті закоханих. А також це чудова нагода для гостей гарно і весело погуляти. На початку епідемії коронавірусу багато молодят відмовлялися від масових святкувань, віддаючи перевагу скромній церемонії в колі сім’ї. Ми запитали жителів Переяславщини, як давно вони гуляли на весіллі.
Ірина Варивода, 57 років, місто:
– На весіллі свого сина Віталія 27 лютого минулого року. Діти вибрали цю дату, бо якраз виповнювався рік, як вони почали зустрічатися. Святкування відбувалося в Києві. Після урочистої частини в РАЦСІ усі гості вирушили до кафе на березі Дніпра. Все було продумано до найменшої деталі, хоча часу на підготовку мали небагато. Майже всю організаційну частину взяла на себе моя доня-невістка Ксенія. На іменних запрошеннях гостям були запропоновані кольори вбрання для урочистої події. Родзинкою весілля сина стало те, що звучала тільки українська або західна музика. Жодної пісні російською мовою. Для молодят це було принципово, адже моя невістка з Буковини і є патріоткою України. На весілля були запрошені тільки найближчі люди. Відразу після весілля діти полетіли у весільну подорож. Зараз проживають у Києві, працюють і надалі подорожують світом.
Людмила Гавижа, 48 років, с. Строкова:
– Торік у липні – одружувався чоловіків хрещеник Сергій з Великої Каратулі з переяславкою Олею. Гуляли два дні в ресторані «Венеція». Було близько шістдесяти гостей. Прекрасна організація, гарна програма, оригінальне меню. Були всі дуже задоволені тамадою Валентином Паламарчуком. Догулювали у неділю після 17-ї уже у Великій Каратулі – у батьків молотили жито. Гуляли допізна. Враження якнайкращі. Та головне – гарна пара і живуть в любові. До речі, поселилися в селі.
Лариса Кононенко, 42 роки, місто:
– Три роки тому гуляла на весіллі подруги в Києві. Спочатку була реєстрація шлюбу, потім фотосесія біля костелу Святого Миколая, а далі вечірка в кафе у сімейному колі. Причому організувала святкування донька нареченої – це був її весільний подарунок мамі. У кафе ми засиділися до пізнього вечора, у кінці співали українські народні пісні. Через кілька днів молодята відправилися у подорож до Парижу. Збулася мрія моєї подруги – побувати в Луврі й побачити витвори мистецтва, які там експонуються. Вони – гармонійна та щаслива пара, я рада, що їхні долі поєдналися.
Петро Ємець, 62 роки, с. Улянівка:
– Востаннє на весіллі був досить давно, років чотири тому. Одружувався мій племінник, весілля гуляли у Переяславі. Тоді ще не було центрального супермаркету АТБ, на його місці розташовувався заклад «Ірена». Відсвяткували дуже гарно, власниця кафе Ірина Пундер була ведучою. І гостей було чимало – близько 150 осіб. Після того весіль більше не було. Якщо хтось і одружується, організовують невелике застілля лише для своїх. Мабуть, через карантин. А може й через фінансові причини, все ж таки весілля – гарне свято, але вимагає великих затрат.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
