Є думка, що показником гуманності, зрілості та рівня цивілізованості суспільства, окрім ставлення до людей похилого віку, є також ставлення громадян до тварин.
На жаль, в ці непрості часи, коли багато хто з нас мусить рятувати власне здоров'я та життя, думка про долю домашніх тварин відходить на задній план. Нерідко люди, терміново кидаючи свої домівки, лишають тварин зачиненими, або ж просто викидають на вулицю. Зараз у Львові на вокзалі біженці лишають безліч котиків та песиків, прив'язаними до лав або ж у переносках. Вулицями Києва та інших великих міст тиняється безліч колишніх домашніх тварин.
Важко засуджувати таких людей, адже саме людське життя та безпека в пріоритеті під час війни. Проте, на щастя, є й ті, хто продовжує опікуватись тваринами, незважаючи на обставини. Так львів'яни створили домівку для покинутих звіряток, і волонтери активно займаються їхнім прилаштуванням до тих, хто залишається. Українка Наталя, яка живе в Португалії та збирає гуманітарну допомогу українцям, просить людей, охочих допомогти, приносити також корм для тварин. І таких прикладів безліч.
Переяслав теж не лишається осторонь. Так, багато киян, які виїжджають після обстрілів столиці до нашого міста, привозять із собою котиків і песиків, і тварини знаходять тут прихисток.
Мешканець Харківського масиву Сергій, друг якого має дачу в Переяславі, разом із родиною вивіз аж сім тварин: чотири коти і три собаки. Більшість із них розмістили по дачах сусідів, окрім кота породи сфінкс, якого прилаштували у квартирі знайомих.
«Коли, із міркувань безпеки, я вирішила виїхати зі столиці, то передусім подумала про хрещену та її родину в Переяславі. Про те, щоб кинути собаку напризволяще, у мене й думки не було. Та чи погодяться вони мене прийняти із 5-місячним цуценям вівчарки? Адже у родині ніколи не було собаки, і зрозуміло, що людям непросто дарувати свою гостинність не лише мені, але й песикові», – розповідає киянка Тетяна. «Та, на щастя, я не почула жодного слова дорікання. Усі поставилися до ситуації із розумінням. Нас щиро зустріли, забезпечивши дахом над головою, їжею і теплом. У родичів є невеличка ділянка навколо будинку, де цуцик охоче бавиться з дітьми. Окрім того, навіть зустрічні перехожі-собачники співучасливо діляться порадами з виховання чотирилапого, а молодий хлопець Ілля – власник цуценяти лабрадора – навіть подарував собачі іграшки, про які я не подумала, поспіхом збираючись. Переяславці – то люди з великим серцем».
Подібні приклади щирості та дбайливого ставлення до братів наших менших роблять нас справжніми людьми.
Тая Самойлова для Переяслав.City
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
