У Переяславі лише за два дні до повномасштабного збройного нападу московії на Україну, 22 лютого 2022 року, відбулися громадські слухання з приводу подальшої долі монумента на відзначення 300-річчя возз'єднання України з росією, що стоїть в середмісті.
Якщо в Україні до сьогодні подекуди й залишалися якісь пам’ятки, які вказували на їх причетність до російської ідеології чи культури, то зараз вони з лютим праведним гнівом змітаються як останній непотріб. Наприклад, аналогічний знак в Ужгороді. Переяславський досі бовваніє...
Автор блогу: Олександр ІГНАТЕНКО, переяславець, громадський діяч
Два об'єкти ворожої ідеології
Упродовж 60 років ця споруда, в купі з іншою московською пропагандою, щоденно і ніби підсвідомо для людського сприйняття навіювала переконання: війни з москалями, хай і не братами, але нібито слов’янами, – не буде. І донедавна таких "братів незрячих", котрі в це вірили, було немало. Та все ж, може й під впливом все наростаючої тривоги і чуток, що путін таки замислює війну, 75% учасників слухань відкрито проголосували за те, щоб монумент прибрати геть із міста. Та до реальної справи не дійшло, не встигли…
Крім цього монумента у Переяславі є ще два об'єкти, які досі пропагують і утверджують брехню про "возз'єднання України з Росією". Це пам'ятний знак "навіки разом" та "пам'ятне місце, де відбувалася Переяславська рада" з відповідним знаком. Обоє на майдані Княжий двір.
Цим об'єктам у Переяславі, як і більшості об'єктів комуністичної монументальної пропаганди, радянською владою завбачливо було надано статус пам'ятки культурної спадщини, що охороняється державою. Тепер же цей статус суперечить ст.15 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. N 1805-III(далі Закон-1805) як таких, що втратили предмет охорони об'єкта культурної спадщини.
Адже цим самим предметом охорони, зазначений у паспортах об'єктів, є так зване "возз'єднання України з росією". "Монумент є символом вічної, непорушної дружби і незламної монолітної єдності братніх народів –українського і російського, усіх народів Радянського Союзу, їх нездоланної могутньої ходи до вершин людського щастя-комунізму. Монумент запроектований і виконаний на високому ідейно-художньому рівні являє собою видатний художній твір соціалістичного реалізму."
Колізія права і невиконані закони
Ініціативна група Переяславської громади неодноразово зверталася до Київської ОДА, щоби маючи відповідні повноваження, вона зробила подання до Мінкульту України про вилучення одіозних переяславських пам'ятників з Державного реєстру і позбавлення їх охоронного статусу. Але Київська обласна влада упродовж понад шести років саботує як наші пропозиції, так і накази Міністерства культури України, зокрема, N 838 від 22.10.2015 р.(п.2) та N501 від 27.06.2019 р.(ч.1 п.4) щодо декомунізації культурної спадщини.
Ухвалений у 2015 році Верховною Радою Закон про декомунізацію забороняє перебування в публічному просторі значної частки «охоронних пам'яток», подібних переяславським. Їх належить демонтувати як символіку комуністичного режиму.
В Ужгороді активісти демонтували ганебний знакФото: УП
І тут виникає колізія норм права. Один закон охороняє пам'ятки культурної спадщини, водночас інший же передбачає демонтаж окремих таких пам'яток. Усунення розбіжності передбачено стандартною правовою нормою п.9 ст.7 Закону про декомунізацію, яка зобов’язує Кабмін у тримісячний строк від набуття чинності закону привести у відповідність із ним свої нормативно-правові акти.
Та дотепер ця норма так і не виконана. Тому досі залишаються в держреєстрі як пам'ятки культурної спадщини пам'ятник Миколі Щорсу в Києві монумент у Переяславі та інші подібні символи. Не декомунізовані й рішення виконкому Київської облради від 13.12.1982 р. N 572 "Про взяття на облік і під державну охорону пам'ятників історії та культури Київської області" щодо знака "навіки разом" у Переяславі та шістьох пам'ятників Леніну в Київській області, в т.ч. вже демонтованого містянами у 2014 році в Переяславі, який досі де-юре є пам'яткою культурної спадщини.
Монумент на честь 300-річчя возз”єднання України з Росією в Переяславі-Хмельницькому. 1961, ск. В. П. Вінайкін, В. В. Гречаник, П. Ф.Кальницький, арх. В. Г. Гнєздилов.
Монументи тоталітарного режиму
Монумент «в честь возз’єднання» і пам'ятний знак "навіки разом" є безсумнівно символікою комуністичного тоталітарного режиму, бо уособлюють діяльність комуністичної партії.
Комуністична ідеологія розповсюджувалася повсюдно, навіть на грошах
Адже ідея масштабного святкування "300-річчя возз'єднання" започаткована ЦК КПРС "Тезами про 300-річчя возз'єднання України з Росією (1654 р.-1954 р.)", опублікованими в газеті "Правда" в січні 1954 року. Дату гучно святкували в усьому СРСР впродовж двох тижнів травня, зокрема і в Переяславі. Свідком і учасником яких, як школяр у масовках, був автор цих рядків. На відзначення саме цієї події у 1961 році на центральній площі Переяслава, яку збудували до цієї дати і назвали іменем Б. Хмельницького, і встановили пресловутий монумент.
Друга подія – "325-річчя возз'єднання" святкувалась у 1979 році. В Центральному державному архіві громадських об'єднань України зберігаються щонайменше дванадцять постанов ЦК КПУ щодо її відзначення.
Партія тоді подбала про все: пам'ятники, висвітлення в пресі та на телебаченні урочистих зборів, витрати на святкування, пам'ятні подарунки та відзначення учасників культурних заходів. У 1982 році на виконання постанов ЦК КПУ та РМ УРСР, в Переяславі було встановлено пам'ятний знак "навіки разом". На верхівці цієї споруди напис: "Чтоб єсми вовєки вси єдино были".
Український інститут національної пам'яті, рекомендаціями якого, згідно з п.6 ст.7 Закону про декомунізацію, необхідно керуватися при визначенні комуністичної символіки, надав висновок, що ці події пов'язані з діяльністю комуністичної партії (лист від 05.11.2020 р. N 2953/2.2-05-20).
Міському голові треба мати лиш політичну волю
Відповідно до норми п.6 ст.7 Закону про декомунізацію та розділу VII Закону України "Про місцеві державні адміністрації", видати розпорядження про демонтаж цього монумента та пам'ятного знака зобов'язані:
– Переяславська міська рада, абзац 1 п.6 ст.7;
– або міський голова Переяслава, абзац 5 п.6 ст.7;
– або голова Київської облдержадміністрації, абзац 6 п.6 ст.7.
Міська рада неоднорідна – від "Свободи" до "ОПЗЖ" (уже ліквідована – ред.), а надто "помірковані" щоразу утримуються при голосуванні принципових питань. Голова Київської ОДА – з нього що спитати? За понад шість років, відколи ухвалили закон про декомунізацію, на цій посаді побувало дев’ять (!) осіб.
Отже, залишається єдина правомочна особа – це міський голова, якому Закон про декомунізацію не лише надає право видати розпорядження про демонтаж символів ворожої пропаганди, а й зобов'язує його це зробити.
Для цього міському голові Переяслава потрібно лише мати політичну волю. Спосіб же виконання вказаний у листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 р. N 758-0-2-08-19 «У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом (Верховна Рада України), застосовується акт, виданий пізніше (Закон про декомунізацію), навіть якщо прийнятий раніше акт (Закон 1805) не втратив своєї чинності».
Усе це громада міста, хоч і який уже раз, лише обговорювала півтора місяці тому. Але тепер її бездіяльність є нічим іншим як проявом колабораціонізму. Бо це громада, яка зберігає на своїй території і пропагує в публічному просторі ідеологічну зброю споконвічного ворога, що загрожує самому існуванню українського народу.
Ми кілька років лукаво ховали за ганчіркою напис: "навіки разом – навіки з російським народом". Аж тепер хоч ті буковки таки зірвали. Невдовзі замість них з'явилися інші: Буча, Маріуполь, Чернігів, Харків… Але те місце ще так пече очі і серця численним біженцям, які через наше місто мусять втікати як подалі від руйнівної і вбивчої російської агресії і не розуміють: де вони, чи тудою втікають і невже подібне досі має бути на сплюндрованій росією українській землі?!!!
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
