У довоєнний період обласний заклад «Центр надання соціальних послуг та соціальної інтеграції», що діє Переяславі, надавав послуги своїм підопічним не тільки за базовими потребами, а й втілював чимало проєктів за сучасними методиками соціально-психологічної реабілітації, особистісного та творчого розвитку своїх клієнток.
За два місяці активної воєнної агресії багато чого змінилося і в їхньому житті, і в роботі центру. Там мешкає загалом 156 жінок різного віку. Про цей досвід в нових реаліях розповіла директорка центру Раїса ГОЛОВАНОВА.
До воєнного стану адаптувалися швидко
– У нас все добре, порівняно з аналогічними центрами в інших містах Київщини, – починає розмову директорка.
Раїса Голованова
Прикладом наводить заклад в Сукачах, що під Іванковом. Будівлі там зазнали значних руйнувань, персонал і мешканці закладу вчилися виживати в умовах окупації. Мусили ховатися від бомбардувань і якийсь період навіть жити в овочесховищі, їсти готували на обладнанні для польової кухні, яке директорка закладу взяла в одного з місцевих фермерів. Якимось чином їм вдалося підключити генератор, щоби була електроенергія.
– Зв’язку з ними не було, і коли вдавалося отримати від них якусь звістку, що вони живі, то всі дуже раділи, бо ж вони вже стали нам рідними людьми, – зауважує Раїса Петрівна. – Перші дні для нас були просто трагічними. Якщо ми, здорові люди, звуки сирени сприймали з жахом, то уявіть, як їх сприймають хворі!
Ситуація для нас була ускладнена і тим, що на території закладу немає надійного укриття. Уночі доводилося тих клієнток, які фізично здорові, водити до найближчого укриття – це відстань з пів кілометра. А сирени вмикали, бувало, й по два-три рази за ніч. Це було досить складно і надзвичайно небезпечно. Тож ми вирішили визначити безпечні місця на своїй території, щоби ховатися там під час тривоги.
Раїса Петрівна зазначає, що в них перебуває чимало й людей, яких транспортувати не можна. Для них облаштували в приміщенні безпечні місця для сховку за правилом «двох стін»: у коридорах, без вікон. Туди їх проводять працівники з числа обслуговуючого персоналу. Та іноді доводилося і таких підопічних супроводжувати аж до сховища на території. У перші дні війни всі мешканці закладу лягали спати вдягненими. Верхній одяг лежав напоготові, у кожного поряд обов’язково була пляшка води.
У геріатричному відділенні ситуація була ще складнішою. Там 33 підопічних – це лежачі люди, які не можуть себе обслуговувати й навіть піднятися. Тож там адміністрація відділення, обслуговуючий персонал та медсестри працюють у посиленому режимі – цілодобово по десять осіб.
– Ліжка для хворих у нас сучасні, на колесах. Під час тривоги їх переміщають у кімнати, де мінімум вікон. Додатково укривають ковдрами, щоб таким чином забезпечити кращий захист для наших підопічних, – розповідає Раїса Голованова.
Волонтерство та гуманітарна допомога
За період війни в центрі не було гострої потреби в продуктах чи промислових товарах. Допомагали волонтери та заклади торгівлі.
– Нам зателефонували із супермаркету «Фора» і запропонували безкоштовно ковбасні та кисломолочні продукти, в яких на упаковці закінчився термін. Ми з медсестрою передивилися дати, якість цих продуктів – вони були абсолютно придатними для вживання.
Для застереження все ж варену ковбасу вирішили пропарити кип’ятком і з кисломолочними виробами в той же день розвезли пенсіонерам, які обслуговуються вдома нашими соціальними працівниками. Таким чином «Фора» нам допомагала уже декілька разів.
У перший тиждень війни в Переяслав доставили курятину як гуманітарну допомогу, то нам теж завезли її близько 700 кілограмів. Частину ми розвезли підопічним додому, а решту переробили для потреб усіх відділень. А ще заготовили сухарів. Увесь хліб, який лишався у координаційному центрі в місті, вони звозили до нас, і наші працівниці сушили його та складали у спеціальні ємності. Таким чином маємо запас, у разі гострої необхідності зможемо й поділитися з усіма, кому буде потрібно.
Раїса Петрівна також дякує волонтерам, котрі проводять «бургерну» акцію на міській площі та готують провізію під брендом «єКаша». Вони й для підопічних закладу привезли 100 банок своєї каші. У ці важкі дні підтримують центр і їхні давні друзі з німецького Магдебургу на чолі з Олівером Брауном. Вони перерахували кошти, на які тут закупили ще 250 банок каші.
– Єдине, в чому в нас виникли на початку складнощі, – це підписання договорів із постачальниками. Та уряд вчасно скасував вимоги щодо тендерних процедур, і це нам спростило закупівлі. Були ще проблеми із наявністю лікарських засобів. То працівниці центру йшли рано вранці до аптек міста, стояли в чергах, аби купити необхідні ліки для наших підопічних.
Акції для клієнтів закладу під час воєнного періоду
Водночас, як розповідає Раїса Голованова, вони не лише приймають допомогу, а й самі допомагають іншим, чим можуть. Спільно із міською радою приготували великодні набори для підопічних центру та для сімей військових, які загинули під час війни.
– Ми приготували 340 таких собі «великодніх кошиків» для людей, які цього потребують – це клієнти нашого центру, яким надаються соціальні послуги на дому. В пакунку є паска, 1 кг борошна, 1,5 л олії, м’ясні консерви, баночка «єКаші», молоко довготривалого зберігання та п’ять готових крашанок Окрім цього ми власними силами підготували набори до Великодня і для своїх працівників, чоловіки або діти яких служать у Збройних силах України. У нас таких 13 осіб. Коробки для смаколиків зробили власноруч наші дівчата, які займаються в творчій майстерні, що діє в нашому центрі.
Долучаються підопічні центру й до загальноміських волонтерських заходів. Зокрема, працівники супроводжують їх до міської ЗОШ №6, де вони плетуть маскувальні сітки для потреб захисників. А ще у творчій майстерні жінки виготовляють «Великодні листівки», які передадуть воїнам на передову.
У мирний час клієнтки закладу із задоволенням відвідували різні міські заходи. Зараз вони змушені майже постійно перебувати на території. Тож керівництво вигадало, чим зайняти їх, щоб вони менше відчували тривогу і сум.
– Ми домовилися з тими ж волонтерами від «єКаші» й закупили в них котлети та спеціальні булочки, щоб наші дівчата власноруч готували для себе бургери – і зайняті, і нагодовані.
А ще наші клієнтки люблять самі купувати в магазинах міста різні смаколики. Та зараз зробити це дуже складно, адже заходи безпеки попри все. Тому домовилися із місцевою підприємницею, яка продає солодощі і випічку. Вона приїжджає із товаром прямо до нас на територію і тут на місці дівчата купують собі все, що забажають – пів дня «базарують»!
Заклад активно живе і працює, навіть у такі складні часи, підсумовує Раїса Голованова.
– Загалом ми змогли працювати у нормальному режимі завдячуючи колективу центру. Усі працівники лишилися на своїм місцях, хоч зараз працюють понаднормово, в посиленому режимі, але ніхто не нарікає, бо розуміє важливість своєї справи. Усього кілька осіб зараз перебувають у відпустці, оскільки вирішили перестрахуватися і виїхати в безпечніше місце.
Наші підопічні насправді мало говорять про війну, але вони прекрасно розуміють, що відбувається, і дуже бояться. Тому ми зараз маємо зробити все і навіть більше звичайного, щоб допомагати їм пережити ці важкі часи і створити для них безпечні умови.
Упродовж тижня працівники центру та його мешканки готуються до Великодня, прикрашають територію закладу. А Раїса Голованова збирається з волонтерською місією та святковими гостинцями поїхати до колег соціального закладу біля Іванкова. Підопічних звідти вже евакуювали у безпечне місце. Колектив та волонтери допомагають відновити приміщення і роботу цього закладу.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
