Переяславський ліцей-інтернат «Патріот» відомий передусім військовим спрямуванням свого навчального процесу. Чим живе заклад в умовах реальної війни, дізнавався кореспондент Переяслав.City в його директора Василя Козія.
— Василю Васильовичу, знаю, нещодавно працівники ліцею-інтернату взяли участь у формуванні гуманітарного вантажу для Харкова.
— Це лише одна із численних акцій, в яких вяли участь наші працівники. Цього разу до нашого міста з Харкова прибула автомашина з необхідними запчастинами. Переяславці ж не могли відправити її до героїчного міста порожньою? Тож волонтери міста кинули клич — зібрати хто що може корисного для відправки. З Циблівської громади відправили картоплю та консервацію. Один з підрозділів територіальної оборони теж зібрав три ящики допомоги.
Підключилися і мої колеги. Моя заступниця Тетяна Тимченко дала оголошення в групі «Вчителі. Ліцей» у телеграм-каналі. І довантажили продуктами харчування, засобами гігієни, кормами для тварин. Тож трьохтонка-вантажівка вирушили в зворотню дорогу заповненою.
А взагалі ми ніколи не відмовляємо в допомозі. Коли приїхали кілька машин з людьми, що евакуювалися з Ірпеня, чи постраждалі з Чернігова, ми нагодували їх, надали можливість переночувати.
Що важливо, на базі нашого закладу територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (військкоматом) відкрито дільницю оповіщення. І протягом першого тижня війни наші співробітники рознесли близько тисячі повісток щодо призову до лав армії. Допомагаємо Збройним Силам України і іншим способом – перерахували одноденний заробіток, це склало близько тридцяти тисяч гривень. Не забуваємо і про традиційні шефські зв'язки з Міжнародним центром підготовки підрозділів Національної гвардії України – відправили на потреби нацгвардійців намети та каремати. Навіть бронежилети, які були в ліцеї для забезпечення відповідних навчальних програм, віддали для справи мобілізованим землякам: ті пообіцяли повернути їх після перемоги.
Долучаємося до допомоги нашим захисникам й іншими способами: хтось забезпечує вояків гарячими обідами, хтось розвозить пиріжки та пасочки членам тероборони, хтось плете маскувальні сітки, хтось (це наші чоловіки), коли була потреба, виготовляв коктейлі Молотова.
І разом з тим, не відмовляємося і від звичних гарних традицій мирного часу. Ось першими в місті побілили бордюри. А подивіться, як акуратно викошено стадіон. Це наші сусіди нам допомагають!
— Де зараз ваші вихованці?
— На щастя, на початок війни жодного вихованця, а їх у нас 201, тут не було. Склалося так, що допоміг... коронавірус. У нас одночасно захворіло шістдесят дітей, і ми були змушені 18 лютого припинити навчання. Тобто за тиждень до російської агресії. Тож всі були вдома, нікому не довелося зіткнутися з проблемою доїзду. І ми знаємо, де кожен з них нині перебуває. Навіть, якщо місцеперебування змінюється. Ось дані на кінець березня: восьмеро – за кордоном, одинадцятеро – в західних областях України. Зараз помалу повертаються.
Лише в одному випадку у нас щодо цього була проблема – коли не було інформації про двох наших хлопців з Іванківської територіальної громади. Причина – там близько трьох тижнів не було телефонного зв'язку. Потім хлопці віддвонилися, все у них в нормі. Наша така обізнаність невипадкова, адже наші вихователі тримають в полі зору вихованців цілий рік. Якщо дитина не прийшла на заняття в понеділок, моментально шукаємо – де вона є? І вихованці привчаються до такого порядку.
Зараз проводимо заняття онлайн для всіх без винятку вихованців, де б вони не були, навіть якщо за кордоном. Заклад продовжує функціонувати, хоча й без дітей. Опалювальний період завершили 17 квітня, однак гаряча вода і надалі є. До слова, в навчальних класах для надійного збереження ми ще в перші дні війни від'єднали та винесли звідти в підвал комп'ютери, принтери, мультимедійні дошки.
— Держава зараз має проблеми з наповнюванням бюджету. Чи позначилося це на виплатах колективу ліцею?
— Ми не можемо не зважати на ці проблеми. Але поки що вони не позначилися на розмірі заробітної плати. А ось виплати на оздоровлення довелося скоротити на 50 відсотків, проте для педагогічних працівників розмір їх залишається незмінним. До речі, графік відпусток членів колективу ми вже погодили.
— У вашому закладі ви виховуєте справжніх патріотів України. Вам відомі імена випускників ліцею, які нині боронять державу в лавах Збройних Сил?
— Так. Причому є й трагічні відомості. Про смерть Богдана Близнюка надіслав повідомлення інший наш випускник Гриша Кобятко. Потім цю гірку для нас новину підтвердила його родичка, яка теж навчалася колись у нас.
Випускник ліцею Богдан Близнюк загинув на війні
А нещодавно обізвався з госпіталя воїн ЗСУ Роман Карцев, він був поранений у плече. Залишився таким же скромним, як і був. На наші запитання про можливу допомогу весь час відповідав, що нічого не потребує, все має. А лише пару днів тому нарешті поцікавився, чи на могли б йому знайти павербенк. Ми вже йому його надіслали.
Серед захисників держави є й наші випускниці. Одна з них – Яна Богарна – воює зараз безпосередньо на передовій.
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
