На Переяславщині господарства майже завершили посівну. Більшість із них справилися вчасно, хоча й мали чимало труднощів із забезпеченням. При тому, що міністр агрополітики Микола Сольський днями заявив, що темпи посівної кампанії в Україні загалом відстають від минулорічних показників на 20-30%.
Про роботу аграріїв в умовах війни для Переяслав.City розповів перший віцепрезидент Асоціації фермерів і приватних землевласників, засновник фермерського господарства «Геркулес» Віктор ШЕРЕМЕТА.
Ціни на пальне для фермерів зросли до 65 гривень за літр
– Вікторе Васильовичу, чи довелося у вашому господарстві змінювати структуру посівних площ з огляду на реалії та виклики воєнного часу?
– Ми до весни готувалися з осені і закупили майже все необхідне: насіння соняшника, сої, кукурудзи, а також міндобрива, засоби захисту, пальне. Восени засіяли озимі. Тож навесні провели посівну, як і планувалося: без змін у структурі площ. Хоча в термінах дещо затрималися, бо весна видалася холодною і затяжною.
Єдине, з чим виникли і в нас деякі труднощі, то це пальне. Після 24 лютого наше господарство долучилося до всенародної справи допомоги Збройним силам України, тероборони, волонтерам. Серед іншого витратили і свої запаси пального, придбаного для польових робіт.
Коли в країні вперше виник його дефіцит в розпал посівної, ми змогли закупити дизельного палива оптом. Місяць тому це було по 44,8 грн /літр. Зараз цінові пропозиції зросли подекуди й до 85 гривень! Але нам вдалося знайти постачальників, які згідні на ціни за дизпаливо – 65 гривень за літр.
Менші ж господарства, безперечно, мають проблему з пальним. Тож вірогідно, що на якихось роботах зекономили, щоб посіяти, як кажуть, за будь-яку ціну.
Дефіциту продовольства для українців не буде
– Як на вашу думку, внаслідок таких складних умов посівної і загалом роботи аграріїв, хліб для українців сильно подорожчає?
– Днями я давав інтерв’ю Українському радіо і про це теж говорили. Ваші колеги зауважили, що я великий оптиміст! Насправді це – реальні розрахунки і досвід. Я вважаю, що для пересічних громадян в країні ситуація з продовольством буде нормальною, нічого катастрофічного в цьому плані в нас не станеться, людям немає чого хвилюватися.
Певний дефіцит, який був у магазинах в перші тижні війни, спричинив ажіотаж, перебої з доставкою продуктів. Люди все скуповували, бо не знали, як буде завтра. Думаю, що в нинішнього покоління, котре переживає цю війну, надто ж окупацію, в подальшому може бути такий же синдром, з яким жило старше покоління українців, що зазнало голодомору. Тримати запас продуктів, цінувати навіть найменший сухарик хліба – це наслідки такої психологічної травми.
Тепер же економіка України, як самостійної держави, цілком спроможна забезпечити продовольством своє населення. Ми споживаємо тільки п’яту частину продукції, яку виробляємо. А через те, що зараз заблоковано порти, призупинився експорт зерна, то в Україні його запаси є більш ніж достатніми. Це у свою чергу буде «тиснути» на ціни і стримуватиме їх ріст. Єдине, що може впливати на них – це логістична складова через перебої з пальним та його подорожчанням.
Тож на ринках, які наповняться продукцією з дрібних селянських господарств, на ярмарках безпосередньо від агровиробників ціни сильно не зростатимуть. А в супермаркетах – можливо, бо там є додаткові чинники для цього.
З картоплею допомогла Канада
– А як же з тим, що аграрні області – Херсонська, Миколаївська, Запорізька – зараз у зоні бойових дій і аграрії там майже нічого не сіють і не саджають?
– Це області, які забезпечували основну частину насамперед овочевого ринку країни: кавуни, помідори, цибуля. Тож їх треба більше вирощувати в наших місцевих господарствах.
Дуже хороша ініціатива зараз запроваджена – «Сади перемоги». До її втілення держава також долучається, допомагає збільшити обсяги вирощування, зокрема, овочів у приватному секторі. Цими днями ми отримали 5 тонн посадкової картоплі – кілька сортів голландської селекції. Її оплатила держава. Майже всю роздали жителям сіл нашої Дівичківської громади, а також у Гланишеві та Гайшині. Якщо щось залишиться, посадимо трохи і в своєму господарстві.
– Як вам це вдалося?
– Дякуючи досвіду і співпраці з деякими колишніми колегами з Міністерства агропромполітики, де я працював свого часу. Вони порадили скористатися цією програмою, точніше це міжурядовий проєкт підтримки України Канадою. Він розрахований на допомогу громадам, тож заявку оформляли від нашої – Дівичківської. Картоплю їздили брати в Баришівку, де є насіннєве господарство. У списку одержувачів було багато громад з Чернігівщини, Харківщини, Сумщини. З Київщини мало, а з Переяславщини, мабуть, ми були одні.
Для аграріїв настали важкі часи
– Вікторе Васильовичу, якщо в населення труднощів із продовольством не буде, то як же справи у виробників?
– Для аграріїв це буде складний період. Я останні роки часто повторював, що їм уже нічого плакатися, бо земля гарно годувала. Зерно продавали за високими цінами світового ринку, а витрати, тобто податки, зарплати та інше ішли за державним рівнем, тобто порівняно невеликі. Внаслідок цього мали собі непогані прибутки.
Зараз ситуація змінилася. Багато виробників мають запас зерна, який немає куди збувати. Зазвичай багато хто тримав цей резерв, щоб за нагоди вигідніше продати. Та не всі мають достатньо сховищ для нього, тому вже зараз шукають вільні склади для нового урожаю, а торішній муситимуть продавати хоч якось.
Ближче до осені ситуація може ще погіршуватися. Бо орендарям доведеться розраховуватися із пайовиками грішми, а їх у них буде обмаль. На внутрішньому ринку ціни на зерно впали, вони вже зараз у півтора раза нижчі ніж на початку року.
Водночас перевиробництво зерна сприятиме розвитку тваринництва, бо корми дешевшають. Як наслідок варто очікувати в подальшому й зниження цін на м'ясо – свинину та курятину.
– Чи може Україна в стані війни відновити експорт зерна: якщо не через чорноморські порти, то іншим шляхом?
– Всесвітня продовольча програма ООН вже зробила гучну заяву: 44 млн осіб у всьому світі загрожує голодна смерть через брак експорту української пшениці. Тому в цьому сенсі теж буде міжнародне сприяння.
Як один із варіантів – гуманітарний коридор через територію білорусі до морських портів країн Прибалтики. З Києва це однакова відстань, що й до Одеси. Відновити повністю таким чином експортні обсяги не вдасться, але це буде часткове вирішення проблеми.
З часів своєї роботи в міністерстві я спілкуюся з профільним міністром білорусі, вже розмовляв із ним про ситуацію після початку війни. Сподіваюся, що вони зрозуміють і погодяться, бо така пропозиція буде вигідною й для їхньої країни як у плані політичного іміджу, так і економічно.
– Ви нещодавно висловилися, що вирощені в Україні олійні та технічні культури вигідніше переробити на біопаливо. Наскільки це реалістична ідея?
Ріпак буде вигідно переробити на біопаливо
– Закупівельна ціна на соняшник знизилася з 20 тисяч за тонну до 13-14 тисяч. Тож літр олії повинен коштувати менше 30 грн. Але поки цей процес через переробку насіння дійде до споживача пляшкою олії в магазині, то ціни триматимуться. Тим більше, хто на цьому заробляє, не поспішатимуть щось змінювати. Але загалом ціни знижуватимуться.
Насіння ріпаку – одна з основних експортних культур. Але в той час, коли суттєво знизилися ціни на олійні культури, коли труднощі з експортною логістикою, буде доцільно й економічно вигідно переробляти його в Україні. У нас із 1 га ріпаку можна отримати більше тонни біодизелю. Це стане хорошою альтернативою путінській нафті.
Уже на понеділок (16 травня – авт.) маю заплановану робочу зустріч на рівні профільного комітету Верховної Ради та міністерства з науковцями щодо цієї ідеї. Втілити її на практиці в Україні цілком реально, бо в наших учених є конкретні напрацювання, є дослідні зразки і загалом хороші перспективи.
"Україну захищають і наші працівники, а ми їм допомагаємо"
– Щодо вашої допомоги українській армії і захисникам. У березні ви переказали один мільйон гривень на спецрахунок, який створила переяславська міськрада. Знаєте, куди пішли ці кошти?
– Я знаю, що вони не всі витрачені на ті потреби, які визначалися спочатку, бо це був цільовий фонд для забезпечення саме місцевої тероборони. Думаю, невдовзі міськрада визначиться, як краще використати ці кошти на потреби громади.
Та окрім цього внеску, наше фермерське господарство і досі надає багато різної допомоги як підрозділам ЗСУ, так і населенню, зокрема, потерпілих районів Київщини.
Зараз на захисті України стоїть чимало хлопців-земляків, є і працівники нашого господарства. Ось недавно я навіть особисто відвозив їм цілу машину різного вантажу. Вони просили буржуйку та генератор, до цього громада зібрала й інші необхідні їм речі, гостинці. Я купив два ящики яблук, то вмістився тільки один – машину завантажили так щільно, що найменшої вільної шпаринки не лишилося!
Люди пропонують свою допомогу, особливо ж ті, в кого рідні чи близькі на війні. Одна літня жіночка принесла сухої ковбаси. Знаю, що купила її, може, й на останні гроші. Вона від свого сина давно не має звістки з фронту. Каже: допоможу іншим хлопчикам, то може десь і мого сина хтось нагодує…
Я подякував, мовляв, самі з’їсте, бо ми зібрали всього достатньо. Але це приклад того, як люди стараються допомогти й підтримати наших воїнів. Тож тільки разом спільними зусиллями ми переможемо ворога!
Найсвіжіші новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
