У довоєнному житті 31-річна переяславка Анна Мішковець успішно працювала в Києві фінансистом, взаємодіяла з економікою. Тепер – взаємодіє з військовими, консультує волонтерів і закликає благодійників допомагати розсудливо, аби не наразити захисників на небезпеку.
Кількість людей, які допомагають армії, з перших днів війни зростає у геометричній прогресії. Бути частиною волонтерського тилу — сьогодні не лише вагомий внесок у перемогу, а й уже своєрідний соціальний тренд. Проте навіть у такого доброго й позитивного явища є свої «підводні течії».
— Я займалася благодійністю ще до війни, хоч волонтером себе не вважаю, — зізнається Анна. — Півтора року тому пішла в декретну відпустку, згодом повернулся з Києва до Переяслава. Під час війни осягнула, скільки у місті гострих потреб і вирішила допомагати й тут. Для мене волонтерство – це скоординована діяльність, коли людина фахово, зі знанням справи скеровує свої дії на вирішення важливих завдань. У цьому важливо бути пильним, обережним і не заподіяти шкоди через недолугість.
Свою фейсбук-сторінку Анна веде стримано, благодійну діяльність майже не висвітлює й не коментує. Тому так привернув увагу її несподівано емоційний пост у соцмережі про неякісні кровоспинні турнікети, які придбали волонтери і, не перевіривши на оригінальність, доправили на фронт. Для кількох хлопців саме ці неякісні турнікети коштували ураження та ампутації кінцівок, а одному навіть життя. Про трагічний випадок їй розповіли знайомі.
— Турнікети – це найголовніший елемент в тактичній аптечці військового. Волонтери придбали їх за фейсбучною рекламою, а ті виявилися підробкою, – обурюється Анна. – Такі трагічні випадки, на жаль, зараз не рідкість. Саме тому я тестую кожну річ, яку переправляю на фронт, щоб вона не підвела у критичній ситуації. Не можна економити на таких надважливих речах, щоб не довелося перевіряти їх якість на живих людях.
До того ж, якщо, наприклад, ті ж самі турнікети придбала одна волонтерська організація, інші волонтери вже не купуватимуть їх для цього підрозділу, оскільки потреба нібито закрита. А насправді хлопці отримують лише неефективну підробку.
Кровоспинний турнікет
Нерідко волонтери беруться допомагати, не маючи фахового досвіду, не консультуючись із спеціалістами, каже Анна. Закуповують військову амуніцію та техніку у ненадійного виробника, не перевіряють, чи належної вона якості. Анна особисто протестувала вже 34 квадрокоптери, щоб пересвідчитись, що вони здатні допомогти в коригуванні вогню та проводенні розвідки на передовій.
— Передавати щойно куплені безпілотники від китайського виробника DJI, який переважає на ринку, прямо на фронт – це жахлива помилка. При першому запуску їх потрібно перепрошити, встановити налаштування та відкалібрувати, інакше він "піймає" супутники і "здасть" геопозиції наших військових. Я це вмію, тому роблю й на прохання інших волонтерів. Дрон, який не підійшов на передову, перепрограмовую і передаю для потреб поліції. Також з цим допомагає спільнота айтішніків та польська компанія "MicroMakro".
На думку Анни, за лаштунками волонтерського руху у Переяславі криється одна проблема – відсутність єдиного волонтерського центру, який би координував дії всіх таких помічників.
— Добре, що в нас багато волонтерів, які докладають всіх можливих зусиль на благо армії та постраждалих від війни. Але про дії одне одного ми дізнаємося тільки завдяки тому, що хтось з кимось товаришує. Відсутність контролю та чіткої організації призводить до того, що допомога дублюється, а термінові запити, які потребують швидкого реагування, залишаються невиконаними.
Завершується третій місяць війни, паніку слід залишити далеко позаду, натомість волонтерити продумано, вважає Анна.
— Не раціонально везти підгузки в перинатальний центр, який нині у кризовому стані і не приймає пологи, або доставляти одяг в зони евакуації, а військову амуніцію в регіони, де немає бойових дій.
Переяслав, як тилове місто, може активніше включитися в цю воєнну реальність і її потреби. У нас, на прикрість, немає соціального житла для переселенців, небайдужі люди надають прихисток особисто в себе вдома. Спав ентузіазм з плетінням маскувальних сіток, хоча їх ще треба й треба, збором коштів та необхідних речей у перевірених організаціях. Або хоча б кілька разів пройтися пішки, а не створювати ажіотаж на заправках, де пального конче потребують військові та медики.
Анна Мішковець планує організувати власний фонд для збору коштів на якісні тактичні аптечки та турнікети для воїнів. Та поки через зайнятість вихованням маленького сина їй на все це таки бракує часу. Тому поки допомагає з координуванням та консультує волонтерів у юридичних та фінансових питань. «Хоча за потреби можу й вантажі розгружати», – усміхається Анна.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
