Упродовж уже двох тижнів, від 16 травня, у Переяславі працює черговий дитсадок «Сонечко». Офіційно його відвідують 162 дитини у восьми групах. Кореспондентка Переяслав.City побувала сьогодні в закладі.
На території садочка на всіх клумбах буяють іриси та півонії. З боку критих павільйонів та ігрового майданчика долинає дитячий сміх. На годиннику близько дванадцятої, вихователі збираються вести дітлахів на обід.
Міський відділ освіти, обираючи заклад для роботи в режимі чергового, орієнтувався і на те, щоб будівля мала укриття. Тож одним із нових завдань для вихователів і дітей було навчитися швидко зібратися і спуститися в сховище, як тільки в місті лунатиме сигнал повітряної тривоги. Останніми днями сирени звучать часто.
– Коли ми формували групи, то спочатку опитали батьків, кому з них вкрай необхідно водити дитину в садочок, – розповідає завідувачка ДНЗ Ніна Миколаєнко. – Ситуації ж у родині бувають різні. У першу чергу ми приймали тих, у кого батько на війні, якщо обоє батьків працюють, а також дітей зі статусом внутрішньо переміщених. Проте таких у нас усього п’ятеро.
З перших днів війни тут щоночі під час тривоги ховалися переяславці, бувало, що й по кількасот водночас збиралося. Тож коли ситуація трохи звиклася і вирішили відкривати наш садочок, треба було гарно облаштувати укриття для дітей. Щоб вони були і в безпеці, але і в належних умовах. То перед відкриттям працівники садка протягом майже тижня прибирали його, приводили там кімнати до ладу. Білили стіни, мили підлогу, зносили килими, дитячі іграшки, ліжка для найменших, облаштовували там і вбиральні тощо.
Зі слів завідувачки, вихователі дитсадка «Сонечко» зараз перебувають у відпустці на 24 дні. З дітьми працюють педагоги з інших дошкільних закладів Переяслава: двоє вихователів до обіду і двоє – після, а також протягом дня один помічник вихователя на групу. Загалом з дітками постійно троє дорослих. Цього достатньо, щоб швидко зібрати їх по тривозі і вивести в укриття.
Ніна Федорівна пригадує перші дні роботи садочка. Каже, що спочатку дітям бігти щоразу в сховище було цікаво, навіть жартували з цього приводу:
– Коли в перші дні нашої роботи звучала сирена, а її тут добре чути навіть при зачинених вікнах, то діти бігли і кричали: «Ура! Жесть! Сирена!». Тепер їм уже набридло постійно бігати те підвальне приміщення. Особливо тяжко їх будити під час сну. Нещодавно протягом дня було чимало повітряних тривог, мабуть, чотири. Тільки сядуть снідати – тривога, заснули – тривога. Ото того дня набігалися всі і вихователі і діти!
І тільки ми закінчили бесіду з Ніною Федорівною та збиралися йти до однієї із груп, як почули сирену – повітряна тривога!
Дітей швидко збирають і виводять в укриття. Заходимо швидко до однієї із груп. У найближчій групі, куди ми зайшли через кілька хвилин, дітки вже стояли в курточках. Заходимо до іншої групи, а там вже порожньо.
– Значить, діти вже вийшли на територію і прямують до укриття. Для кожної групи туди є свій маршрут, щоб не було скупчення дітей як у приміщенні дитсадка, так і на подвір’ї, – пояснює завідувачка. Йдемо слідом за дітьми, адже правила для всіх єдині.
Спускаємося до укриття. На стіні відразу помічаю wi-fi роутер – значить, є інтернет, тож можна і заняття проводити, і мультики дивитися.
Заходимо в кімнату до найменшої ясельної групи «Курчатко». Дітки вдягнені у курточки та шапочки, адже попри весняне тепло на вулиці, у підвалі прохолодно та й сиро. У кожної дитинки і тут є своє місце.
– Розпорядок дня в нашому дитсадку не змінився через те, що він зараз черговий, – розповідає вихователька Олена Вовк, 48 років. – Приходимо о сьомій годині ранку на роботу, якщо на першу зміну, і готуємо групу і дитячий майданчик до прийому дітей. Зустрічаємо їх на вулиці, як то було й під час епідемії коронавірусу. Потім зарядка і йдемо готуватися до сніданку. А далі все відповідно до графіку: заняття, прогулянка, обід, денний сон.
У перші дні, коли звучала тривога, всім було лячно, каже вихователька. При цьому треба й дітей морально налаштувати, і швидко їх одягнути, вишикувати парами і так провести до укриття.
– Зараз уже все робимо, як то кажуть, автоматично, – зізнається Олена Вовк. – Діти звикли, адаптувалися, й коли чують сирену, то вже й самі поспішають до роздягальні. Набагато складніше, коли сигнал повітряної тривоги звучить в той момент, коли дітки сплять. Швидко їх розбудити і ще сонних одягнути та вивести в укриття – то справа не з легких. Але за два тижні звикли.
– У моїй групі, не дивлячись, що дітки маленькі, а такого не було, щоб хтось не хотів чи боявся спускатися в укриття. Знаю, що в іншій групі там навідріз хлопчик відмовлявся, плакав. Але це був єдиний такий випадок. Загалом же у нас вихованці дисципліновані, ми постійно з ними проводимо бесіди про необхідність під час повітряної тривоги перебувати в безпечному місці.
Після відбою повітряної тривоги вихованці садка «Сонечко» повернулися до своїх груп, пообідали і повкладалися на денний сон. На щастя, цього дня він був спокійним.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
