Майже 40 років тому в Музеї просто неба вперше відродили унікальний обряд наших предків — встановлення «віхи». Жодного року музейники не забували про цей колоритний звичай. Не зрадили традиції навіть у складний для країни період війни.
Легенькі подихи вітерцю на березі ставка біля Базарної площі дещо рятують від полудневої спеки. Тим часом у затінку вже збираються відвідувачі та працівники заповідника. Майже всі не з порожніми руками — зносять ошатні букети садових квітів та оберемки різнотрав'я.
Свято Трійці завжди було одним із найулюбленіших та шанованих свят, що супроводжувалося яскраво вираженими ще язичницькими обрядами поклоніння Природі. Українці рясно вбирали клеченями та різнотрав'ям подвір`я і всю оселю. А напередодні Трійці, у Клечальну суботу, молодь встановлювала прикрашений смарагдовою зеленню велетенський стовбур, який і звався «віхою». Це як символ прийдешнього літа та надії на добрий урожай.
Музейники кажуть, що ця самобутня традиція притаманна суто нашому краю.
— В інших регіонах побутували різновиди цього обряду під іншими назвами. Однак у девятнадцятому століття він був зафіксований лише на Переяславщині. Крім встановлення «священного дерева», у наших пращурів на Зелені свята було прийнято поминати померлих родичів, а будинки прикрашати свіжим запашним зіллям — гайвіром, м’ятою, любистком, клечанням — гілочками клену, — розповідає старша наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Людмила Шкіра.
— Колись молодь встановлювала «віхи» не те, що в кожному селі, а чи не на всіх вуличних кутках, тобто в більших селах могло бути й кілька «віх». Компанії змагалися між собою — хто ж поставить вищу. На моїй пам'яті в одному з мікрорайонів міста намагалися поставити 16-метрову, але їм не вдалося, довелось підрізати, — додає завідувач науково-дослідного відділу Микола Шкіра. — Ще одна цікава місцева прикмета цього обряду: вважалося, що найкраще прибирати «віху» краденими квітами. Тож господині, знаючи, що будуть спустошувати їхні обійстя, стерегли їх і ночами. Парубки добували якомога вищого стовбура, а дівчата прикрашали його квітами, навколо якого далі відбувалися спільні гуляння.
У Музеї просто неба вперше цей обряд відродили в 1985 році, — продовжує Микола Володимирович. — За радянської влади людям забороняли ходити до церкви і відзначати релігійні свята. Коли один із партійних керівників прибув до Переяслава, на жаль не пам'ятаю ім'я, його попросили дозволити проведення цього споконвічного дійства. Він таки дозволив, але з умовою, що на ранок наступного дня «віху» приберуть. Вранці рейд міліції обстежував села, а неприбрані «віхи» спилювали бензопилами. Тоді ж і в Музеї започаткували проведення свята.
За часів незалежної України відзначали вже вільно, пізніше доповнивши ще й розважальною програмою, ярмарком майстрів, піснями й танцями. Наразі масштабні гуляння не на часі, бо в країні війна, однак українські традиції ми зобов'язані пам'ятати й дотримуватися. Насамперед, назло ворогу. Вони хотіли нас денацифікувати, позбавити нашої культури? У них нічого не вийде!
Тим часом жінки закінчили обплітати дев'ятиметровий стовбур різнотравям та яскравими квітами: півоніями, трояндами, вербеною, жасмином, ромашками. Долучилася до процесу й 61-річна Наталія Боярська з Краматорська Донецької області.
Втікаючи від війни, жінка виїхала з міста шостого квітня — за два дні до ракетного обстрілу вокзалу, про який чула вся країна. Оселилася у двоюрідної сестри в Борисполі. Влаштувалася працювати в управлінні Пенсійного фонду — у такій же організації працювала й у рідному місті. До Музею просто неба приїхала вдруге.
— Цей музей для мене, мов храм — я відпочиваю тут душею. Хоч, чесно кажучи, дуже хочу додому, — зізналася вимушена переселенка.
Найскладніша операція — зведення «віхи» — завдання для чоловіків. Координував зусилля гурту Микола Шкіра, проте в цьому обрядодійстві досвідчені працівники заповідника беруть участь не вперше, тож швидко і вправно закінчують підйомні роботи.
На фоні красуні «віхи» гості музею залюбки зробили світлини на згадку, а діти бавилися на галявині, встеленій зіллям і травами. Кажуть, сьогодні вони мають цілющу силу.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
