На Переяславщині досить активно йде процес переходу рілігійних громад місцевих церков з-під підпорядкування УПЦ Московського патріархату ( читай МПЦ) до Православної церкви України. На 16 червня Переяслав. City відомо про таке рішення релігійних громад у селах: Гайшин, Велика Каратуль, Вовчків, Строкова, Дем'янці, Мазінки, Мала Каратуль, Ковалин та в мікрорайоні Переяслава Борисівка.
Але чому ж священники не сприймають рішення своєї пастви?
«Московські попи тільки показово відмовилися від свого патріарха»
Наразі вже не є питанням воля прихожан, бо вони у своїй переважній більшості визначилися – за Україну. Тепер же священники, котрі присягалися своєму патріарху УПЦ МП Кирилу, намагаються відстояти "своє". Не прихильність і довіру прихожан, а церковне майно релігійної громади.
Майже ніде люди не могли зразу після голосування зайти до свого храму, бо служителі їх позачиняли, а дехто, як у Дем'янцях, Вовчкові написали ще й заяви до поліції, про нібито зловмисні дії парафіян. Показовими в цьому сенсі стали збори вірян та коментарі священників у Борисівці, що відбулися 8 червня в місцевому клубі. Для голосування щодо переходу релігійної громади із підпорядкування УПЦ Московського патріархату до Православної Церкви України зареєструвалося 102 особи.
У такому зібранні незмінно бере участь й міський голова В’ячеслав Саулко. Саме він пояснює людям, чому депутати міськради ухвалили рішення про заборону діяльності московської церкви на території Переяславської громади і чому це питання так гостро й актуально постало зараз.
– Сьогодні проблема в тому, що росія, яка напала на нашу країну, має велику підтримку всередині України від УПЦ Московського патріархату. Хоча їхні «святі» отці й замовчують назву «російська православна церква», в складі якої вони є. Вони називають себе так, як це зараз вигідно для них звучить: Українська православна церква. При цьому нібито відхрещуються від Московського патріархату, якому підпорядковуються, від Кирила, який публічно на камери освячував танки, освячував зброю, з якою російська армія йде вбивати українців.
Нещодавно до мене звернулась жителька Переяслава, яка замовила поминання своєї бабусі у Михайлівській церкві. І під час богослужіння священник тричі пом’янув Кирила. Це сталось ось кілька днів тому. Хоча перед цим всі вони лицемірно-показово відмовлялися від свого патріарха. Тому настав час, коли всіх московських попів варто послати вслід за «російським воєнним кораблем», – сказав міський голова.
До слова, 13 червня й депутати Бориспільської міської ради на позачерговій сесії ухвалили рішення "Про призупинення на час російської агресії діяльності УПЦ (московського патріархату) на території Бориспільської міської територіальної громади". Це була пропозиція міського голови Володимира Борисенка. «За» проголосували усі присутні депутати. У рішенні йдеться про те, щоб встановити охорону культових будівель, заборонити проведення зборів, мітингів та інших масових заходів під проводом УПЦ.
Молитись потрібно зрозумілою для вірян мовою
Благочинний ПЦУ на Переяславщині протоієрей Іван Бобітко запевнив, що в разі переходу громади в лоно істинно української церкви, а їхній настоятель відмовиться, то священники Православної церкви України будуть по черзі проводити богослужіння у цьому храмі до призначення на приход нового настоятеля.
У Борисівці релігійна громада утворилася після того, як із історичної будівлі Борисоглібськові церкви забрали експозицію Музею рушника НІЕЗ «Переяслав». Це було рішення тодішнього директора заповідника Михайла Сікорського, який у 1992 році передавав храм у користування релігійній громаді УПЦ Київського патріархату.
Через якийсь час упродовж майже року у борисівському храмі нікому було правити служби, і групка вірян звернулася до о. Ніла, щоб прислав їм батюшку. Отак громада опинилася під російською церквою. І на зборах люди згадували, як її священник о. Анатолій відмовлявся проводити богослужіння біля хреста, встановленого в пам’ять жертвам Голодомору. Казав, що ніякого Голодомору в Україні не було.
Водночас, зі слів прихожан, нинішнім настоятелем від цього ж патріархату о. Олегом громада до нинішніх зборів була задоволена. Та відмова прийти на розмову показала його істинне обличчя і те, що він не поважає свою релігійну громаду.
Після повторної реєстрації відбулось голосування. За перехід до ПЦУ підписалися 100 прихожан, дві жінки побажали залишитись у церкві, яка є частиною РПЦ. Церковним старостою громада обрала Людмилу Козоріз.
Священник вимагає рішення суду про передачу ключів від храму
Після зборів громада вирушила до церкви. Проте тут її зустріли миряни, які не бажають переходу: на паперті вишикувалося таких близько 50 осіб. Місцеві жителі зауважили, що серед них було тільки восьмеро жителів Борисівки, решту привезли настоятелі Троїцької та Михайлівської церков.
Напередодні цих зборів у фейсбуці з’явився пост про те, що священник, який служить в Борисоглібському храмі, Олег Родіонов готовий перейти до Польської православної церкви.
– Це ваша позиція чи це брехня?
– Ні, це не брехня. Якщо нашу церкву (УПЦ МП – авт.) на державному рівні визнають незаконною, екстреміською, що може статися після закінчення війни, в якій Україна обов’язково переможе, то оскільки Україна прямує до Європи, чому б нашій громаді не перейти у підпорядкування європейської церкви, зокрема, й Польської, як символ об’єднання двох братніх народів? Чи до лона Грузинської православної церкви, або можемо перейти до Румунської.
– Ви згодні перейти до будь-якої іншої церкви, окрім Православної церкви України?
– Переходити до ПЦУ – це значить зрадити тих людей, яким я пообіцяв цього не робити. Моя церковна громада вибрала саме такий тернистий Христовий шлях, і я маю бути разом із нею, молитися до остаточної перемоги над ворогом.
– Лише 10 осіб із мікрорайону Борисівка підтримують Московський патріархат і 100 людей сьогодні проголосували за перехід до ПЦУ. Ви підете за більшістю?
– Ні.
На прохання людей відкрити церкву, аби вони там помолилися та поставили свічку, о. Олег відповів, що передасть ключі від церкви громаді ПЦУ лише після рішення суду. А церкву так і не відкрив.
Історична довідка про Борисоглібську церкву
У книзі «Православні храми Переяславщини» (авт. Людмила Набок) зазначено: «Церква на крові Святого Бориса – символічний знак святості трагічної події, яка відбулась у 1015 р., коли юного князя підступно було вбито на березі річки Альта. На тому місці монахи Межигірського монастиря раз на рік служили молебні й панахиди.
У 1664 році переяславський протоієрей Григорій Бутович та стрілецький голова Селіван Бєлий встановили хрест, над яким згодом була споруджена дерев’яна капличка. Доглядати її доручили священнику Хрестовоздвиженської церкви села Дем’янці.
До початку ХІХ ст. в Переяславі склалася традиція ходити хресною ходою з Вознесенського монастиря до каплички. У 1835 році єпископ Гедеон здійснив перший хід до Альтицької каплички й вирішив збудувати замість неї церкву. У 1839 році 2 травня (15 травня за сучасним літочисленням) на кошти, зібрані парафіянами всієї єпархії, розпочалося будівництво цегляного храму. І вже наступного року в день престольного свята 24 липня (6 серпня за сучасним літочисленням) храм освятили.
Давній хрест залишився в лівому притворі. Ще через рік у правому притворі був влаштований престол на честь Святого князя Гліба. Таким чином, у церкві тричі на рік відбуваються храмові свята.
Храм ніколи не мав парафії. Служіння в церкві проводилися тільки в храмові свята та здійснювалися панахиди і заупокійні відправи.
На початку 30-х рр. ХХ ст. споруда і майно були націоналізовані радянською владою. Храм пристосували під зерносховище. У 1942-1944 роках у ньому відновили проведення відправ. Після того радянська влада його знову закрила і там зберігали міндобрива.
У 1959 році місцевий виконком прийняв рішення про знесення церкви, але так і не встигли це зробити. З 1965 року Борисоглібський храм внесено до реєстру пам’яток архітектури державного значення (охоронний номер 914/0).
У 1985 році – переданий у підпорядкування державного історико-культурного заповідника «Переяслав», і до 1992 року там була музейна експозиція. Після передачі храму вірянам відправи стали постійними».
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
