Переяславка Ірина Кулінська (32 роки) під час війни перебралася до Нідерландів. Там жінка влаштувалася на роботу, а її семирічний син Макар пішов до школи. Про життя в далекій країні, ставлення роботодавців, заробітну плату та дитячу освіту жінка розповіла Переяслав.City.
Рішення їхати
– Перші два тижні з початку війни ми були вдома, – розповідає Ірина. – Найбільше те, що відбувається, переживав син. Він багато розпитував про війну. Рішення їхати з міста назрівало поступово. Ситуацією-каталізатором став момент, коли Макар сказав: «Мамо, не хвилюйся. Якщо ми помремо, то будемо разом на небі».
Після цього з чоловіком вирішили рятувати дитину. Куди їхати, визначилися відразу – у Нідерландах другий рік живе чоловіків брат Олексій. Один раз ми гостювали у нього, ще тоді ця країна справила неймовірні враження.
Дорога до Нідерландів
У середині березня до кордону зі Словаччиною Ірину з дитиною повіз чоловік власним автомобілем. В далеку евакуацію з ними поїхали ще її подруга з сином і мамою та колега з донькою. До пункту призначення переяславці добиралися п’ять діб. Через комендантську годину в кількох містах доводилося зупинятися у рідних чи друзів на ночівлю.
Через кордон перейшли без затримок. Документи митники перевіряли швидко, допомогли переправити валізи, зауважує Ірина. Потім вони трансфером дісталися до найближчого населеного пункту. Там їх зустрів дівер, який приїхав по них своєю машиною із Нідерландів. Туди поверталися через Польщу. Там переночували в готелі, а надвечір уже прибули до міста Мейдрехт.
Країна на воді
У Мейдрехті Ірина з друзями та дітьми оселилася в Олексієвій квартирі. Пошук житла в Нідерландах – чи не найскладніший процес, каже переяславка. Омріяні квадратні метри там буквально на вагу золота навіть для місцевих. Унікальність країни в тому, що більше половини її території перебуває нижче рівня моря.
Олексій Кулінський робить селфі з родичами на тлі історичного замку в Мейдрехті
Століттями населення вело складну боротьбу з водною стихією за кожен клаптик землі, значну частину території отримали шляхом осушення. «Бог створив море, а голландці – береги», – кажуть місцеві. Країна невелика, тож місця для нових забудов мало, а орендувати житло дорого. Тому голландці нерідко переїжджають жити з суші в будиночки на воді.
– Попередньо знайти житло в Нідерландах українці можуть на сайтах з пошуку притулку для біженців. Від знайомих чула, що поселяли у спортзалах, але у волонтерських організаціях казали: «Helpmyself» («Допоможіть собі самі» – авт.). З усім, мовляв, ми допомагатимемо: кошти, школа для дітей, але щодо житла нічого не обіцяємо. Тож, якщо у вас є де жити – чудово.
Реєстрація переселенців
Вимушені переселенці з України можуть розраховувати на грошову допомогу, яку отримають після оформлення BSN-номера. Це податковий номер, аналогічний українському ІПН, що дає право відкрити рахунок у банку, користуватися медичним обслуговуванням та працевлаштовуватися.
– Після прибуття ми домовилися про прийом у муніципалітеті, щоб зареєструватися в системі BRP і отримати BSN-номер. У визначений час нас зустріли, відразу провели в окремий кабінет, де вже були заздалегідь підготовлені необхідні документи. Привітно й доброзичливо відповідали на наші запитання і пропонували допомогу, цікавилися, чи в безпеці наші чоловіки. Нам повідомили, що ми перші в місті зареєстровані вимушені переселенці з України.
Через два тижні кошти, готівкою у конверті, доставили за вказаним під час реєстрацією адресом проживання. Для кожної мами з дитиною допомога складала 220 євро на тиждень, для бабусі – 140 євро. Якщо постійно подумки не переводити ціни в магазинах у гривні, то вони прийнятні, зауважує Ірина. За місяць на продукти витрачали близько 500-600 євро.
Нова школа дітей
– Приємно вразило, як блискавично відгукнулися в Нідерландах на потреби українських дітей. Спочатку ми продовжували навчання в українській школі дистанційно. Але під час реєстрації нам запропонували варіанти місцевих шкіл, розташованих неподалік нашого будинку.
Коли вперше прийшли в обраний заклад, нам влаштували теплий прийом. Директорка та заступник провели екскурсію школою, познайомили з класом. Діти поводилися дружелюбно, підготували малюнки на тему підтримки України – це було дуже приємно й зворушливо.
У Нідерландах діти йдуть до школи у 5-річному віці. Навчання безкоштовне, а дитячі садочки платні. Дітей групують у класи за віком. Наприклад, 20 дітей віку 5-7-ми років – в один клас, 8-10-ти років – в інший і так далі. Мій син та син подруги – однолітки, і вони були в одній групі, а доньці колеги 5 років, то вона потрапила в іншу. Домашніх завдань маленьким школярам там не задають.
Окремий час приділяють заняттям для емоційної підтримки, на яких вислуховують учнів, розмовляють з ними, цікавляться їхнім психологічним станом.
У Нідерландах дитячі розваги такі ж, як і в Україні
Після першого дня Макар був задоволений школою, хвилювався лише через те, що не знає англійської. Я намагалася допомогти йому інтегруватися в іншомовний простір: написала на папірці основні фрази, які могли б знадобитися. Зрештою, вчителі створили такі емоційні комфортні умови, що всі досить швидко порозумілися.
Для кожного учня в класі відведено своє місце за окремою партою, є персональний ноутбук та навушники. Навчальні матеріали зберігаються в школі, з собою діти носять лише форму та ланчбокси – контейнери з їжею на обід. На поверсі облаштований куточок релаксу, де діти можуть відпочити і навіть полежати під час перерв, – каже Ірина.
Якість отриманих українськими учнями знань страждає не лише через мовний бар’єр, а й через відмінність навчальних програм в європейських школах від української. Одначе спілкування з однолітками в освітньому просторі значно допомагає дітям адаптуватися в новій країні. Поки діти були на заняттях, після яких їх забирала бабуся одного з хлопчиків, мами ходили на роботу.
Нідерландці цінують натуральну красу природи
Директори та підлеглі спілкуються як рівні
– Олексій допоміг нам влаштуватися у фірму в сфері логістики. Ми займалися пакуванням товарів. Під час прийому на роботу нас зареєстрували в державному агентстві зайнятості. Оплата погодинна: 10,5 євро за годину – це без вирахування податків. Середня зарплата в Нідерландах становить близько 2 тисяч євро, мінімальний оклад – 1600 євро в місяць.
Окремої уваги заслуговує неймовірно тепла атмосфера в колективі та ставлення до працівників. Там немає разючої відмінності між директорами та робітниками: всі спілкуються нарівні, можуть вільно заходити один до одного в кабінет, як товариші. Та й різниці між високим і середнім класом населення майже немає, навіть заробітні платні не дуже різняться.
Повернення додому
У нідерландському містечку Ірину найбільше вразила його історична архітектура. Водночас кожен метр бруківки чи дороги є ідеальним, що свідчить про високий сучасний рівень життя в країні. Виходячи з дому, мешканцям не доводиться думати, де організувати дозвілля собі та дітям. У парку можна зустріти зайців, лебедів, качок, які там вільно гуляють. Бродячих собак та котів немає взагалі.
– Одного разу, йдучи з роботи, помітила «швидку» обабіч дороги. Підійшовши ближче, розгледіла, що медики рятують чайку, яка щось невдало проковтнула, а небайдужий перехожий викликав ветеринарну службу. Це приклад бережного ставлення нідерландців до природи і тварин.
Хоча сину дуже подобалося жити в Нідерландах і він навіть казав, що хотів би забрати туди й тата, ми все ж сумували за домом. Тому через три місяці вирішили повертатися до України. Керівництво на роботі та в школі здивувалося нашому рішенню, вмовляли лишатися. Та ми запевнили, що наші домівки цілі, а за рідними дуже вже засумували. Наприкінці травня ми повернулися. Сподіваємося, наступного разу поїдемо в гості до казкових Нідерландів з мирної України.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
