Ветеринарний лікар Михайло Білокінь, 53 роки, – знаний і затребуваний спеціаліст. Він не лише лікує тварин, а й працює у сфері штучного запліднення великої рогатої худоби. Його справу життя – ветеринарію, – продовжує син Роман. Як каже пан Михайло, значить я недарма цим займаюся, якщо син, дивлячись на мої успіхи, захотів продовжити сімейну справу.
– Михайле Миколайовичу, а ким ви хотіли стати в дитинстві?
– Я хотів бути іхтіологом. Ще в першому класі про це сказав учительці, то вона довго мовчала, згадувала, напевно, що це за професія. Я хотів спеціалізуватися на морських тваринах: з дитинства любив книги про китів, морських котиків. Після школи хотів вступати на біологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка. Та перед самим вступом передумав, адже там був іспит з математики і я злякався, що не складу його, тому подав документи в Українську сільськогосподарську академію, на ветеринарний факультет.
Михайло Білокінь. Вдома має 180 кролів
– 30 років у ветеринарній справі. Розкажіть про свій професійний шлях?
– В академії нам давали право вибрати місце переддипломної практики. Я обрав село Шевченкове, де була агрофірма «Славутич» – філіал Головного селекційного центру України, тож працювати там було престижно. І так склалося, що прийшов я на практику, а мене відразу оформили головним спеціалістом, тож, отримавши диплом, лишився в селі працювати й жити. Там народилася моя старша донька. Але нормального житла для молодих спеціалістів у них не було. Через 4,5 роки в Мазінки на ферму потрібен був ветеринар і давали житло, то я перевівся туди.
Як приватний підприємець почав працювати з 1999 року. Протягом своєї 30-ти річної практики я чимало стажувався за кордоном. Переймав досвід у ізраїльських вчених щодо переваг штучного запліднення великої рогатої худобинад природнім, вивчав інші світові практики в цій галузі.
– У 2002 році у «Віснику Переяславщини» про вас була стаття «Ветлікар продав корову й купив комп’ютер». Ви цю історію пригадуєте?
– Звісно, це ж були дев’яності! Була в нас тоді й корова. У ті роки грошей на роботі не платили, а зароблене віддавали пшеницею, цукром тощо. І хто мав в господарстві худобу, той ще більш-менш нормально жив, принаймні для себе завжди були м’ясо і молочна продукція. Навіть дещо й на базар вивозили продавать, щоб якусь копійку мати.
А пізніше, коли почав працювати на себе, у мене з’явилося багато роботи. Дружина сама не могла справлятися з господарством, дітьми і на роботу потрібно було ходити. Тож вирішили корову продати, а за виручені гроші я купив комп’ютера. Тоді вони ще не на всіх підприємствах були, не те, щоб вдома. Але саме завдяки новій техніці я сформував базу даних моїх постійних клієнтів. Завжди намагаюся удосконалюватися, мати технічні прилади, які вкрай необхідні для моєї діяльності.
Тож потім за цукор, який отримав ще за роботу на фермі, я купив радіотелефон – перший в селі. Тоді були переважно пейджери – пристрої для передачі текстових повідомлень. Але телефон був зручнішим, маючи його, я став мобільним, хоча сигнал він ловив і поганенько.
Пізніше я дуже загорівся придбати апарат ультразвукової діагностики – це дуже потрібна річ для ветеринарів, особливо, коли займаєшся заплідненням. На той час він коштував дуже дорого – як новий автомобіль. Коштів не вистачало, то готовий був навіть взяти кредит в банку. Але мені відмовили, бо вирішили, що він себе не окупить і я не зможу повернути позичку.
Клієнти знають за що платять. Після наданої послуги отримують електронний фіскальний чек
Та все ж УЗД-апарат для тварин я купив! Їх і зараз мають лічені ветеринари на Переяславщині. До речі, коли на початку року запровадили для ФОПів обов’язкове ведення розрахункових касових апаратів, я це зробив. Усім клієнтам надсилаю електронний фіскальний чек. Буває, люди старшого віку дивуються і не розуміють, навіщо я даю їм якийсь ще й чек, отримавши від них кошти за послугу! Чесно сплачувати всі податки – це для мене справа принципу і громадянського обов’язку.
– Які ветеринарні послуги, наразі, є актуальними?
– Я здебільшого спеціалізуюся на великій рогатій худобі, але не відмовляюся, якщо це корови, кози, вівці чи свині. Проводжу їм УЗД-дослідження, лікую, якщо тварина хворіє. Та основне – це штучне запліднення корів. Це не лише ефективно, а й безпечно для тварини, бо дозволяє її вберегти, зокрема, і від венеричних захворювань, які в природньому процесі можуть передаватися.
Штучне запліднення від якісного сім’я впливає на кількість молока, яке потім дає корова. Ще в 90-х роках, коли я стажувався в Ізраїлі, їхні корови давали 12-14 тисяч літрів молока за рік, а в українських господарствах – вполовину менше. На це впливає не тільки генетика, а й якісне харчування, ветеринарний догляд, вчасне лікування за потреби.
Окрім цього, господарі можуть обрати будь-яку породу майбутньої корови. Хтось обирає маленькі породи, щоб легше розродилася теличка, хтось м’ясну, якщо в подальшому планують здати теля, а не вирощувати його. Якщо ж народжується бичок, то зазвичай через рік його здають на м’ясо. Хоча в генетиці вже є таке поняття, як сексована сперма, тобто можна наперед обирати стать майбутнього потомства.
А зараз я хочу популяризувати на Переяславщині штучне запліднення кіз, адже це дасть можливість розводити породистих кіз і отримувати від них більше молока. У мене вже є така практика: козенята народилися після штучного запліднення, тому мені дуже цікавий результат щодо їхньої продуктивності.
Штучне запліднення свиней – це менш складна процедура, тому дуже часто господарі самостійно цим займаються.
– Чи проводите ви хірургічні операції тваринам?
– Звісно, але не часто. Складні операції в тих умовах, у яких зазвичай перебувають тварини робити складно, бо й для них має все бути стерильним. Тому, якщо мова йде про новонароджених тварин, то так, зокрема, це кастрація хряків або ж легкі хірургічні втручання в інших видів тварин.
Хобі Михайла Білоконя – це розведення кролів
– Що допомагає вам бути мобільним, виїжджаючи на виклики і вдень, і вночі?
– Мій телефон постійно увімкнений. Я збираю виклики, складаю маршрут і повідомляю людям, коли зможу до них приїхати. Свій автомобіль пристосував для професійних потреб: у багажнику стоїть спеціальний морозильний апарат, який тримає температуру 196 градусів нижче нуля. У ньому в окремих ємностях зберігається матеріал для запліднення. Це дуже важливо, бо від його якості і життєздатності залежить результат процедури, а зрештою, і моя репутація як спеціаліста. Я нею дуже дорожу і поки за всі роки моєї приватної практики нарікань ні разу не було.
– Чи вплинула якось на вашу діяльність війна?
– Ні, викликів не зменшилося. Я думаю, що навпаки, люди почнуть знову вести домашнє господарство: садити городину, розводити худобу. Коли почалися активні бойові дії, то постало питання, як їздити на виклики, адже часто буває, телефонують і вночі. Я поїхав до військкомату, показав усі свої документи і отримав спеціальну перепустку, з якою міг виїжджати навіть у комендантську годину.
Новонароджений кролик
Проте тоді ж і ситуація з пальним була критичною. То я заключив договір із однією з мереж автозаправних станцій, мені видали талони і я мав право на першочергову заправку на їхніх АЗС.
Звісно, війна в Україні й труднощі в економіці позначилася на вартості послуг. Вони зросли, порівняно з минулим роком, але і спектр послуг розширився. Зростання цін пов’язано із подорожчанням пального, ветеринарних препаратів. Єдине, що залишається незмінним, – це податки. Держава дозволила підприємцям, які на єдиному податку, перейти на сплату 2% від суми доходу. Та я вирішив, що буду й далі 5% платити в державний бюджет і це буде моя допомога у боротьбі проти російської армії.
– Чи маєте якихось тварин у своєму господарстві?
– Маю двох собак – маламута і таксу, декоративних рибок у ставочку, а ще як хобі тримаю кроликів. Ще з дитинства пам’ятаю, коли всі мої друзі йшли гуляти, то в мене було завдання: попорати кроликів, які були у нас у господарстві. Коли я чую, як кажуть, що кролів тримати важко, вони потребують значного догляду, то завжди відповідаю – будь-яка тварина потребує догляду, вчасної вакцинації і любові.
Головне у кролівництві – вчасно і якісно вакцинувати тварину
До початку активних бойових дій у мене налічувалося 250 кролів, зараз близько 180, але знову нарощую їхню кількість. Я побачив в інтернеті двоповерхові будинки для них, то ми з сином змайстрували одного, побачили, наскільки вони зручні, то тепер всі клітки – двоповерхові.
Годую кроликів не тільки сіном, а й спеціальними гранулами, які мені виготовляють на замовлення. Їх склад я придумав сам: туди входить багато різного зерна, насіння тощо. У приміщенні, де стоять клітки, є водопровід, вода підведена до кожної поїлки.
Кроляче м’ясо дієтичне, тому цінується
Головне у цій справі – вчасно і якісно вакцинувати тварину, а ще обов’язково вони повинні бути у приміщенні – це зменшує ризик захворюваності. Якщо хочете у своєму господарстві мати кроликів, то рекомендую купувати вагітну кролицю. Чим довше кроленята питимуть материнське молоко, тим менший ризик того, що вони не виживуть. Кроляче м’ясо дієтичне, тому цінується. Маю постійних клієнтів, які купують тушки. Для себе і для друзів робимо тушонку, вона дуже смачна. Тим господарям, хто захоче розводити кроликів, із задоволенням проконсультую і допомагатиму порадами.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
