Переяславця Олександра Чубая (33 роки), відомого в місті майстра-пірографа, любителі порибалити часто можуть зустріти на місцевих водоймах. Ще кілька років тому хлопець із вудкою на візку часом шокував оточуючих, тепер же він серед рибалок свій, може й позмагатися з ними за найбільший улов. Про життя після травми, реабілітацію та дозвілля — у розмові з журналісткою Переяслав.City.
Найчастіше Сашко рибалить на Трубежі біля шлюзів — недалеко від його дому. Туди він може самостійно й без перешкод добратися електроскутером. І саме туди він приїхав із другом уперше після травми, аби спробувати повернутися до захоплення, яке обожнював із дитинства. Згадує, як тоді радів, коли упіймав голованя. Адже після нещастя і вироку лікарів не вірив, що колись знову зможе рибалити.
Лавки у центрі міста декорував Олександр Чубай
— Це сталося дев'ять років тому, — розповідає Олександр. — Невдало пірнув униз головою у водойму, де виявилось мілке дно, зламав шийні хребці. У переяславській лікарні не давали жодних надій, що виживу. Коли доправили до Києва, лікарі сказали матері, що візьмуться робити операцію, але шанси, що я перенесу її — 50 на 50. «Він сильний хлопець, впевнена, що витримає», — сказала мама. Операція пройшла вдало, мені вставили в шию титанову пластину. Лікарі особливо не обнадіювали, однак запевнили: якщо активно і старанно займатимуся, то можливий значний прогрес.
Художнє випалювання по дереву
Хлопцю довелося пройти чимало випробувань, перш ніж навчитися жити повноцінно. Перші кілька місяців він був майже знерухомленим. Трохи підняти корпус, підкладаючи подушки, допомагала мама. Коли зміг «вертикалізуватися» й пересів у візок, у його житті з'явилося художнє випалювання по дереву.
— Одного разу мій брат заїхав після роботи навідати мене в лікарні, він тоді працював із ламінатним покриттям. Привіз із собою дубову дощечку. Вона була така біленька і гладесенька, що мені закортіло випалити на ній якийсь малюнок. Дивно, що я відчув саме це бажання, адже раніше не займався цим, а випалювач востаннє тримав у руках ще в початковій школі.
Навчитися випалювати довелося лівою рукою
Я загорівся цією ідеєю, але на випалювач не було коштів. Тоді отримував 949 грн соціальної допомоги за групу з інвалідності, а мати — 150 грн на догляд за мною. Зрештою, таки вмовив маму, що мені це вкрай треба, відклав 200 гривень і купив на базарі старенький радянський апарат.
Перші роботи, які Олександру довелося приловчитися робити лівою рукою, бачили лише його друзі, коли приходили навідати хлопця. Серед них був Ігор Янчук, музикант, голова ГО «Джем Толока», який активно підтримував товариша. Тож і на першому портреті, який «випалив» Сашко, був зображений саме він.
Першим, чий портрет виготовив Олександр, був його друг Ігор Янчук
А згодом хлопці вирішили облаштувати для людей затишне місце, встановивши там оригінальні авторські лавки — красиво й повчально. Тож нині п'ять арт-лавок прикрашають сквер біля Вознесенського собору в самому «серці» міста. Їх Олександр декорував портретами видатних діячів, що жили і працювали в Переяславі, та інформацією про них. Цю роботу він виконав вже професійним канадським приладом для випалювання, подарованим Романом Модебадзе.
Відтоді дедалі більше переяславців дізнавалися про митця, роботи почали купувати на замовлення.
Риболовля, збирання грибів
Електроскутером можна поїхати й на зимову риболовлю
А коли отримав у подарунок від київських волонтерів, громадських діячів Уляни та Віталія Пчолкіних електроскутер, став ще активнішим і потроху почав повертатися до колись улюблених занять — риболовлі та збирання грибів.
— Перший час після травми про риболовлю я не міг навіть мріяти, це вже зараз «розробився», можу й сам вибиратися на вилазки з вудкою. Ловлю на фідер або спінінг, маю декілька різних вудочок та снастей. Подобається рибалити біля «Любокраю». Там і піймав поки найбільший свій трофей — 9-кілограмового сома. А збирати гриби їздимо з друзями, бо якщо десь у лісі застрягну, то допоможуть вибратись.
Олександр пересувається лісом електроскутером і збирає гриби
Спорт, реабілітація
Бажання жити активним насиченим життям спонукало Олександра навіть відновити спортивні тренування. Він мріяв займатися в тренажерному залі, однак у Переяславі, на жаль, вони не пристосовані для людей з інвалідністю, тому над розвитком тіла почав працювати вдома. Програму тренувань допоміг скласти друг — досвідчений спортсмен. Хоча одного разу потрапити до фітнес-залу таки вдалося — знову ж завдяки друзям.
— Тарас Вікторович Костін, будучи міським головою, постійно мене підтримував. Відколи вперше побував у мене вдома, допомагав і з ремонтом, і відгукувався на всі прохання. Якось у розмові про спорт Тарас Вікторович запропонував свою допомогу — разом із Євгеном Глазуновим підняли мене на візку аж на третій поверх фітнес-центру «Магніт», а потім знесли вниз. Тренування мені, звісно, сподобалося, але було незручно напружувати людей, тому вирішив надалі займатися самостійно.
Олександр вдячний екс-меру Тарасу Костіну за підтримку та дружбу
Олександр не приховує — коли поряд немає підтримки та наставника, іноді важко себе мотивувати, тому займався не систематично. Однак віднедавна чоловік почав регулярно відвідувати заняття з лікувальної фізкультури в реабілітаційному центрі «Калинка», де тричі на тиждень з фахівцем проводить тренування на все тіло з підсиленням на окремі групи м’язів, які зазнали функціональних порушень. Далі – обов’язково розтяжка, щоб покращити циркуляцію крові та зняти напругу м'язів після навантаження.
Олександр натхненний результатами: вже відчуває, як м’язи працюють і відновлюють тонус, та й реабілітолог бачить помітний прогрес. Такий успіх додає впевненості, що він зможе потроху ставати на ноги. Каже, що незабаром почне нарощувати активність і тренуватиметься пересуватися за допомогою ходунків.
Улюблене місце для риболовлі - на Трубежі біля шлюзів
Волонтерство
Олександра, завжди усміхненого та привітного, часто можна побачити на вулицях міста — на електроскутері він дістається скрізь, куди потрібно, вільно і впевнено. Під час війни чоловік навіть доставляв гуманітарну допомогу від волонтерської організації «Головне вірити», де працює його знайома. Більше 60 пакунків із продуктовими наборами по 10 кілограмів він розвіз малозабезпеченим родинам, людям з інвалідністю, пенсіонерам у місті.
Олександр каже, що найбільше його стимулює прагнення бути самостійним та незалежним. Після того, як шість років тому від онкології померла мама, йому довелося все робити самому. Впадати у відчай було ніколи — він навчився повністю себе обслуговувати, вести домашнє господарство, облаштував навколо себе зручний, пристосований під власні потреби, простір.
Наразі Олександр мріє максимально відновитися, наскільки це можливо, реалізуватися в суспільстві, приносити рідному місту користь. Олександр Чубай відкритий для співпраці, замовити його роботи можна, написавши майстру в соцмережах.
Картини та сувеніри від Олександра можна замовити, написавши майстру в інстаграм
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
