На одному з недільних базарів познайомилася з юним майстром різьби по дереву. 16-річний Артем Рубан із Дівичок продавав власноруч виготовлені картини, в основному то були ікони. Хлопець розповів, що в них у селі є майстерня, де вони працюють з колегами і люб’язно запросив у гості.
У майстерні зустрічає наставник і вчитель Артема, який і зібрав колектив любителів роботи з деревом – Микола Шрамко, 49 років:
– Я немісцевий, років десять тому приїхав із Сумщини. Мене запросив товариш, що проживає в Дівичках, допомогти йому полагодити дах будинку, бо я ж навчався на будівельника. Я приїхав і лишився тут жити. З деревом маю справу все своє життя. Тож організував тут невеличку майстерню, де ми з хлопцями збираємося майструвати цікаві речі.
Роботи майстрів на недільному базарі в Переяславі
Нас тут семеро. Усі хлопці просто молодці – майстри на всі руки. І що головне – ми всі взаємозамінні. Окрім мене й Артема, тут працює Дмитро Шрамко, Олексій Акімов, Віталій Кириченко, Тарас Потапенко і подружжя Євгена та Інни Закаблуків.
Так як колектив у нас молодий, то постійно щось вигадуємо, пробуємо нове. Картинами зайнялися порівняно недавно. Зараз маємо понад 50 готових виробів, продаємо тільки на переяславському базарі, плануємо рекламувати наші картини і в інтернеті.
Підзбиравши трохи грошей, розповідає Микола Шрамко, купили спеціальний станок по дереву для різьблення і фрезерування, на якому роблять основу картини. Малюнки в спеціальній програмі робить ще один майстер – 26-річний Дмитро Шрамко. Хлопець каже, що ніде спеціально цьому не вчився, програму для виготовлення 3D-макетів опановував сам.
Дмитро Шрамко загружає ескiз майбутньої картини
– Ось бачите, – показує Дмитро на ноутбуці чергову роботу, – за допомогою програми я з малюнка роблю 3D-візуалізацію і один варіант у векторній площині. Потім переношу вже готовий макет до спеціального комп’ютеризованого боксу, що є частиною станка, виставляю програму, де чітко потрібно визначити систему координат бажаного візерунка. Апаратом управляю за допомогою звичайної комп’ютерної клавіатури – якщо ви колись грали в комп’ютерні ігри, то труднощів ніяких не буде! Виставляю станок на вихідну точку і запускаю.
Матеріал для роботи, зокрема, букові дошки, майстри замовляють з Івано-Франківщини, кажуть, ця деревина якнайкраще підходить для різьблення. Від того, як станок зробить заготовку і до готової картини ще дуже багато ручної роботи. У цьому задіяно чимало людей, розповідає далі наймолодший майстер у команді Артем Рубан:
– Виріб з-під станка потрібно оглянути і вирівняти неточності, якщо вони є, потім відшліфувати – цим займається вже інший майстер. Далі йде полірування. Якщо картина однотонна, то на неї наноситься спеціальний розчин, а потім лакується. Але у нас є чимало кольорових картин, які розмальовує дружина колеги Євгена – Інна Закаблук. Отак виходить, що над однією картиною працює до п’яти осіб.
Серія виробів з дерева "Знаки зодіаку"
– Зараз працюємо над безвідходним виробництвом, – зауважує Микола Шрамко. – Після чергової роботи лишається багато обрізків, тирси, то ми самотужки змайстрували апарат для виготовлення пілетів. Деякі агрегати закупляли, а в основному робили самі. Поки що вдалося виготовити тільки два мішечки цієї сировини, але ми тільки почали експериментувати.
Дівичківські майстри між тим охоче беруться і за будь-яку іншу роботу – від виготовлення вуликів до покрівельних і будівельних робіт.
Артем Рубан – майстер по дереву
– Коли мене тато привів до Миколи Петровича, мені було всього 13 років, – розповідає Артем. – То я спочатку тільки допомагав, а зараз вже мені доручають і серйозну роботу. От нещодавно з колегою закінчили душову кабіну з дерева.
Зараз навчаюся на 2 курсі Київського вищого професійного училища деревообробки, вступив туди після дев’ятого класу. Після закінчення матиму аж дві спеціальності: столяр і верстальник деревообробних верстатів. Дякую Миколі Петровичу, що привив мені любов до дерева і вчить мене всьому, що вміє сам. Завдяки йому я визначився і з майбутньою професією.
Майстри з Дівичок минулого року подарували селу в’їзний знак, вирізьблений із сосни. Ідею для композиції розробляв Микола Шрамко.
В'їзний знак в село Дiвички
– Старий напис села «Дівички» мав непрезентабельний вигляд, – зауважує майстер. – До того ж, мій товариш, військовий, якось у розмові зауважив, що він схожий швидше на надгробок, бо зроблений з чорного каменю, який використовують для них. То ми з хлопцями порадилися, звернулися з пропозицією до керівництва громади, і оновили головну вивіску з назвою села. Працювали над нею недовго, адже робили все із задоволенням, для людей, щоб наша робота око радувала.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
