Полудень 16 липня. Ще три дні тому в житті цих людей все було інакше. Було саме життя…
– Закривайте…, – священник дає розпорядження останніх церемоній прощання із загиблим на війні з російським окупантом героєм-земляком із Гланишева Андрієм ОМЕЛЬЧЕНКОМ.
Оберемки квітів, у траурі схилені жовто-блакитні знамена і прощальний автоматний залп військових. На домовину побратими кладуть солдатський шолом…
На сільському кладовищі не стримують сліз ні жінки, ні чоловіки. Усе село прийшло віддати прощальну шану своєму захиснику. В останню путь від рідної хати до вічного пристанища побратими донесли домовину на руках, жінки дорогу встеляли квітами. Живим коридором людей, які опустилися на колінах, провели гланишівці героя, віддаючи шану і безкінечну подяку воїну, який ціною свого життя захищав спокій неба над рідною домівкою.
Андрію Олександровичу третього травня виповнилося всього 35 років.
– Ми його тоді всі вітали. Він захотів торта – любив солодке, і ми все організували… – згадує волонтерка Леся. Разом із іншими побратимами, з якими разом служили, приїхали попрощатися з Андрієм. – Він завжди посміхався, завжди приходив із хорошим настроєм, що б не сталося… Я запам’ятаю його тільки таким добрим, щирим і усміхненим, тільки з посмішкою на обличчі… – каже жінка.
– Андрій – «Зять», він був безстрашним по-розумному. Умів усіх підтримати, жартував – без цього там важко було б. Дуже добрий. Був… – каже побратим з позивним «Льолік».
Андрій Омельченко був досвідченим воїном, в 2014 році пройшов АТО. Жив і працював у Києві. І з перших днів повномасштабного вторгнення російської армії пішов захищати Україну. Спочатку бійцем ТРО ЗСУ, потім на передові позиції в найгарячіші райони. На бойових позиціях служив навідником кулеметного відділення. Загинув під час ворожого артилерійського обстрілу позицій 13 липня 2022 року в районі населеного пункту Дементіївка Харківської області.
Сиротою залишився п’ятирічний синок Ваня, овдовіла дружина Марина. «Мені нічого не треба, тільки поверніть мені сина…» – просила небеса згорьована довічною втратою мама…
«Герої не вмирають!» – виголошували прощальне земляки. Герої – вони найкращі з українців, вони – честь і гордість нації, і вони перестали бути поряд. Відтепер Андрій Омельченко – в рядах воїнів світлої сили небес, оберігатиме свою землю і рідних з висоти.
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
