Сьогодні, 28 липня, у Переяславі в останню путь провели загиблого захисника України Сергія Потапенка. Він віддав життя за суверенність та цілісність своєї держави, а рідне місто оплакує Героя у перший в історії України День Державності.
Панахиду за упокій душі Сергія Олександровича священники відслужили у храмі Воскресіння Христового. У церкві над закритою труною стояли найрідніші. Стояли і не могли стримати ридання. Віддати останню шану Герою прийшли друзі, побратими, представники влади й пересічні містяни. Під щемливу пісню «Пливе кача по Тисині» переяславці опустилися на коліна та схилили голови у скорботі на знак вічної пам’яті про подвиг земляка.
Сергій Потапенко був учасником АТО. У 2018 році побував у найгарячіших точках на Луганщині. Після повномасштабного вторгнення росії 18 березня добровільно прийшов до військкомату. В середині червня був направлений у 72-у механізовану бригаду як найбільш підготовлений боєць, до того ж, з'явився за власним бажанням. Був заступником командира бойової машини, навідником-оператором. Загинув 19 липня біля села Вершина Бахмутського району Донецької області від осколкового поранення в голову.
– Сергій був дуже позитивною людиною, душею компанії. Щирий, веселий, неймовірно щедрий. Ділився, допомагав товаришам, міг віддати останнє. Я молодший за нього на 12 років, казав мені: «На, малий, візьми те, візьми те». Ми разом служили в роті охорони у Баришівському районі, а потім він добровольцем пішов на схід. Він би ще раніше пішов, хлопці його стримували, бо хотіли й далі бути всі разом. Його направили у Донецьку область, під Бахмут. Коли телефонував звідти, казав: «Все нормально – 4.5.0», – розповів побратим загиблого військовослужбовця Микола.
– Так, «4.5.0» – він завжди так казав. Планували колись до «Любокраю» на пляж поїхати... Не судилося. Ми з ним востаннє говорили в день його загибелі. Як завжди був позитивним, бадьорим. Простий, щирий, що тут сказати: просто наш «Потап»… Це був його позивний… Нам невимовно жаль, – додають приятелі Сергія.
Сергію було всього 38 років. Він народився у Переяславі, зростав у багатодітній родині. Протягом 5 років жив у Лецьках, навчався у Переяславській гімназії.
– Нас у батьків семеро, шестеро братів і я одна дівчинка, розповіла сестра загиблого захисника Віта Петровець. – Його всі любили, він був дуже хорошим, добродушним. Стримувати його, просити, щоб не йшов на війну, не було сенсу, він був великим патріотом, він все одно б пішов… Ще один наш брат Євген теж воює, зараз він приїхав на тиждень. З Сергієм ми востаннє говорили у мій день народження, 11 липня, він подзвонив привітати мене. Казав, що все добре, просив передати мамі, що любить її, – плаче Віта.
Поховали полеглого воїна на Ярмарковому кладовищі з усіма військовими почестями – під автоматні залпи та звучання Державного Гімну України.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
