31 липня біля Свято-Єфремівського храму в Переяславі відбулося прощання та панахида за воїнами, захисниками Батьківщини 31-річним Олексієм Івановим та 61-річним Володимиром Міщенком. З першого дня вторгнення росії до України чоловіки добровільно пішли до війська. Службу почали у 137-му батальйоні територіальної оборони. Чоловіки і загинули разом в одному бою.
Провести воїнів в останню путь прийшли родичі й друзі, сусіди, побратими. Поминальну панахиду відправили священники Православної Церкви України. Люди на колінах віддавали останню шану своїх Героям-захисникам.
Олексій Іванов народився 4 грудня 1990 року. Кілька років тому переїхав до Переяслава з Луганської області. З початку повномасштабного вторгнення росії пішов обороняти рідну країну і загинув під час виконання бойового завдання 28 липня.
Полковник Ігор Непота був у Олексія Іванова командиром роти:
– Олексій у роті командував відділенням. Був хорошим командиром і чудовим товаришем. Коли оголосили, що набирають зведений підрозділ для відряджання на передову, він туди записався одним із перших.
Батьки загиблого воїна проживають у с. Мала Каратуль. Тож після прощання в храмі, домовину з його тілом повезли поховати на малокаратульському цвинтарі.
У одному бою загинув і переяславець, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти, сержант Володимир Міщенко, 1961 року народження.
Він родом із села Лецьки, але жив у Переяславі. Був учасником бойових дій на сході України у 2014-2015 роках. У героя залишилися дружина, донька та мати.
Попрощатися із Володимиром Міщенком прийшли його однокласники Олег Савченко та Сергій Пищик:
– Ми з Володею разом провчились 10 років у переяславській другій школі. Він був справедливим і гарним товаришем. Займався велоспортом. У 1978 році закінчили школу, і наші шляхи розійшлися, проте ми підтримували стосунки. Знаємо, що він пішов добровольцем на війну іще у 2014 році. І ось у цьому році, коли росіяни знову пішли війною, він не залишився вдома, а вже наступного дня був у теробороні.
Розповіли про Володимира Міщенка і побратими, які тільки приїхали з передової, і пліч-о-пліч воювали з переяславськими героями.
Старшина Василь Ігнатенко:
– Наш підрозділ стояв неподалік містечка Соледар на Бахмутському напрямку. Володя загинув в бою, як герой. Завдяки йому вийшло чимало бійців, які могли й не вийти з оточення. Він взяв на себе відповідальність за людей, відправив їх першими, а самі з Олексієм Івановим залишились в окопі прикривати відхід. Вони загинули, рятуючи наші життя.
Солдат Юрій Бобровник:
– Командир відділення Володимир Міщенко – людина з великої букви, всі його поважали, любили, молоді солдати багато чому в нього навчились. І коли роті потрібно було перейти на іншу позицію, вони разом з Олексієм залишились. Їх в окопі накрила ворожа міна… Ми всі насправді їм зобов’язані своїм життям.
Траурна процесія із тілом Володимира Міщенка вирушила до Заальтицького кладовища, де під військовий потрійний автоматний салют труну з тілом героя опустили в могилу.
Вічна слава і шана наших Героям!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
