Під час війни фінансовий стан багатьох українців погіршився, тож за допомогою вони іноді звертаються до близьких та знайомих. При цьому останнім часом почастішали випадки шахрайства, коли злодії зламують соцмережі містян і просять позичити кошти від імені знайомих. Журналісти Переяслав.City дізнавалися, чи позичають гроші жителі Переяславщини.
Олександр Григорович, 55 років, місто:
– За довгий час мого життя і мені позичали гроші, і я позичав іншим. Але це відбувалось лише при особистих зустрічах. Ніколи нікому не перераховував кошти на прохання, так би мовити, «друзів» із соціальних мереж. Хоч кілька разів мені на Фейсбук приходили прохання позичити грошей.
Я вважаю так, якщо тобі потрібні гроші, ми домовляємось про зустріч та обумовлюємо, скільки та на який термін буде позичка. А ось так типу перерахуй мені на карточку – ні. Лише при особистій зустрічі.
ілюстративне
Микола Болілий, 26 років, с. Виповзки:
– Хоч і кажуть, що позичаючи гроші друзям, ми позбавляємося і грошей, і друзів, я все ж вважаю, що близьких та родичів в біді залишати не можна. Тому, звісно, позичаю, якщо є така потреба.
Розумію, що ситуація, яка найчастіше може виникати: боржник затримує повернення коштів, а людині, яка позичила, незручно про це нагадувати. Тому, даючи в борг, я відразу думаю про те, яку суму, у разі чого, готовий втратити. Для себе розумію: якщо вони ту суму не віддадуть, то мені погано не буде. Великі суми – тільки якщо це дуже близькі, надійні, перевірені люди.
ілюстративне
Ірина Бикова, 37 років, місто:
– Так, я завжди позичаю гроші своїм знайомим. Зазвичай до мене звертаються з проханням позичити гроші тільки близькі люди, тому даю і не хвилююся, що не повернуть. Бувало таке, що людина просто забувалася про борг, але я ніколи не нагадую, особливо, якщо це невеликі кошти. А як не віддають, бувало й таке, то не ображаюся, бо ситуації бувають різні, можливо, зараз немає чим віддавати борг.
Сама ж дуже рідко в когось позичаю гроші, але якщо й доводилося, то надовго з віддачею не затягую. Тоді спиться спокійніше, коли знаєш, що нікому нічого не винен.
ілюстративне
Іван Котов, 67 років, с. Переяславське:
– Раніше, поки був молодий і нормально заробляв – я був бригадиром на великих стройках у Києві, то не жаднічав. Якщо хлопці просили якусь десятку-двадцятку позичити до зарплати, то давав, не задумуючись. Знав же, що віддадуть, бо нікуди не дінуться (сміється).
Була в мене давня історія: позичив товаришу на машину дві тисячі доларів. Він нею недовго їздив – потрапив у ДТП. То в дружини покійого я вже не став требувати борг...
Тепер же я пенсіонер, а на мої три двісті пенсії від держави не те що не напозичаєшся, а й самому не вистачає на прожиття. Тому з Києва мусили переїхати з жінкою в село. Квартиру внуку лишили, а нам на землі і легше, і дешевше.
ілюстративне
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
