Сьогодні в Переяславі попрощалися із загиблим Героєм Валерієм Сахном. У перший день повномасштабного вторгнення він був за сім тисяч кілометрів від України, і попри те, що не мав військового досвіду, вирішив терміново повертатися, щоб обороняти Батьківщину.
– 24 лютого у Переяславському військкоматі пролунав дзвінок, – згадує заступник начальника першого відділу Бориспільського РТЦК та СП Олександр Бузницький. – Телефонував Валерій Васильович. Він тоді був дуже далеко від України. Сказав, що збирається вилітати, бо у нього тут рідні, сестри і він повинен їх захищати. З 1 березня був мобілізований, служив у Силах Спеціальних Операцій. Мужньо виконував свій обов'язок до кінця. Спи з миром, шановний побратиме, для тебе війна закінчилась...
Валерій Сахно загинув 7 серпня під час виконання бойового завдання у селі Кодема Бахмутського району Донецької області. Воїн отримав мінно-вибухову травму, несумісну з життям. Йому було лише 34 роки.
Полеглого військового відспівали у Храмі Воскресіння Христового у закритій труні, накритій національним прапором. Пізніше стяг віддали згорьованим батьку й матері. Коли побратими виносили з церкви тіло Героя, пішов дощ – за молодим захисником заплакало небо. Краялися серця у людей, плакали і жінки, і чоловіки, комусь стало зле.
Це невимовно гірка втрата для всієї Переяславської громади, а надто для найближчих друзів Валерія. Вони цінували його за невичерпний оптимізм та вміння завжди і всіх підтримати.
– Ми з Валерою знайомі з дитинства, – розповів Денис Мартинов. – Він навчався у сьомій школі, потім у Переяславському ЦПТО. На момент початку повномасштабної війни він був у Тайланді. Коли подзвонив мені і сказав, що повертатиметься, щоб вступати до лав ЗСУ, я був здивований, бо в нього не було військового досвіду. Валера все життя займався музикою, писав пісні, ми з ним разом каталися на мотоциклах. Це його рішення було для мене несподіваним. Він хотів попросити кошти на квиток до України. Я сказав, щоб залишався там. Тоді він сам знайшов шлях і прилетів до Варшави, а звідти дістався додому. Коли вже був на фронті, мало що розповідав, не вдавався в деталі. Ми допомагали йому, збирали кошти на необхідне спорядження та військове обладання. Він був таким завжди – шукав прості рішення складних проблем. Міг зірватися і полетіти у подорож. Або вирішити і піти на війну...
Місцем вічного спочинку захисника стало Підварське кладовище. Бійця поховали з усіма військовими почестями, під залпи почесної варти та гімн України.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
