51-річний кремезний чоловік на ім'я Макс показує на руках патріотичні татуювання з гаслом «Слава Україні» та зображенням тризуба. Цікава детель: Макс – австрієць, він розмовляє німецькою і вже вшістнадцяте привозить в Україну гуманітарну допомогу, двічі з яких – у Переяслав.
Черговий гуманітарний вантаж з Австрії днями доправили до Переяслава. Продукти, дитяче харчування та підгузники, медикаменти, військовий і цивільний одяг, амуніцію – все це прийняла головна зберігачка фондів НІЕЗ «Переяслав» Аліна Задорожня, аби передати на потреби воїнів та вимушених переселенців.
Її чоловік Олександр разом з іншими військовими з Переяславщини обороняє країну на передовій – частину «гуманітарки» відвезуть на їхні позиції. Знайома Аліни Катерина кілька років мешкає у Австрії, де з початку війни організувала волонтерський штаб. Саме за її сприяння вдалося зібрати та доправити допомогу.
Катерина Мовчан (25 років) родом із Луганська. Після закінчення дев'ятого класу у 2012 році дівчина вирішила пов'язати своє життя з музикою і переїхала до Києва навчатися у музичній школі-інтернаті. Затим вступила до Національної музичної академії імені Чайковського. Коли у 2014-му на сході України почалися бойові дії, батьки Катерини були змушені покинути свої домівки через напад росії.
Близький друг сім'ї Михайло Римар, з яким вони з батьком Каті Ігорем Мовчаном разом навчалися, допоміг їм облаштуватися у Переяславі, знайти роботу. Спершу до міста перебрався Ігор, влаштувався в ДСНС, потім переїхали дружина та їхні батьки. Катя тим часом вже переїхала до Австрії, щоб продовжувати навчання та розвивати музичну кар'єру. Дівчина віртуозно грає на флейті і на батьківщині Моцарта почала давати свої перші концерти.
Повномасштабна війна в Україні зачепила Катю до глибини душі. Попри те, що давно живе закордоном, українське громадянство змінювати не планує, і не змогла лишитися осторонь загальнонаціональної біди.
– У перші ж дні я вирішила, що маю щось робити. 27 лютого ми з друзями вийшли на головну площу міста Грац – це за 200 кілометрів від Відня, і поставили біля церкви стенд, оголосивши збір допомоги для України, – згадує Катерина. – Ми сподівалися зібрати хоча б одну автівку медикаментів, речей, продуктів, а в результаті зібрали фуру! У церкві нам надали приміщення для сортування та пакування провізії, дуже швидко про наш рух дізналося австрійське телебачення, журналісти з місцевих медіа приїжджали робити сюжети. Ми зрозуміли: «Якщо люди хочуть допомагати, ми маємо це підтримувати».
До нас долучилися близько тисячі волонтерів. Я створила інстаграм-сторінку, яка досить швидко розкрутилася. За кілька днів через наші руки проходили вже нереальні обсяги, ми завантажували цілу фуру за два дні. Я відповідала за організаційні моменти, сортування продуктів, інша дівчинка – за логістику. Вона знаходила водіїв, які б довозили вантаж до кордону з Україною. Так ми познайомилися з Максом. Він з нами з самого початку, – розповідає Катя.
Макс – колишній військовий, у 1996 році був солдатом у війні на території Боснії та Герцоговини, тож спершу проникся темою війни в Україні через призму власного досвіду. А коли вперше побував в Україні і особисто познайомився з українцями, закохався в наш край і зрозумів, що хоче всіма силами допомогти здобути перемогу. Шістнадцять разів він приїздив до України, двічі з яких у Переяслав. Поїздка в один бік займає добу, всього він уже проїхав 6 тисяч кілометрів до кордону і 5 тисяч кілометрів по Україні. Макс розмовляє німецькою – щоб ми поспілкувалися, Катя побула нашою перекладачкою.
– Україна – великий потужний щит для всієї Європи і те, що роблять українці, викликає велику повагу, – каже Макс. – Звісно, будь-яка війна для людей з інших країн – це спочатку завжди сенсація й шок, а потім вони призвичаюються і повертаються до нормального життя, тому зараз це вже не такі обсяги допомоги, як були у перші тижні. Але я планую допомагати Україні до тих пір, поки їй офіційно не повернуть Крим. А потім придбаю у Переяславі житло, мені тут дуже сподобалося. В Австрії у мене є знайомі, які займалися відбудовою постраждалих від бойових дій міст у Сирії. Я б хотів залучити їх до реставрації музейних комплексів та соборів у Переяславі, бо вони неймовірні.
У червні Макс продемонстрував любов до України, зробивши на руці татуювання у вигляді тризуба та фраз «Слава Україні! Героям Слава!» А на його плечі вже «вимальовується» запорізький козак. Катя зізналася, що потроху навчає Макса українській мові, і він вже навіть наспівує «Ой у лузі червона калина». Проявити вокальні здібності чоловік засоромився, однак потішив не менш відомим «Геть з України, москаль некрасівий».
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
