Яблучний Спас та День пасічника відзначають українці 19 серпня. Переяславець Володимир Марченко доглядає пересувні пасіки, з якими щороку кочує з квітня, аби зібрати різні сорти натурального меду. Не покинув улюблену справу і під час війни. Про те, як змінилися ціни на мед, куди збуває солодку продукцію, чи прибуткова тепер медова галузь – пасічник розповів напередодні професійного свята.
36-річний Володимир Марченко жартома називає себе «пасічником вихідного дня». За фахом він – психолог у Центрі надання соціальних послуг та соціальної інтеграції. Проте весь вільний від роботи час, особливо в теплу пору року, проводить біля своїх вуликів.
– Я колись не те, що не був причетний до бджільництва, а до 27 років навіть меду не їв, – сміється бджоляр Володимир. – У 2014-му одружився, а батько дружини пасічникував з 1989 року. Якось він попросив допомогти йому перевезти кочові пасіки на медозбори в село Бучак Канівського району. Я залюбки погодився поїхати, бо свого часу проходив там практику, хотів згадати студентські роки.
Володимир Марченко захопився пасічництвом у 2014 році
Поки стояли біля вуликів, зацікавився процесом. Мені сподобалося спостерігати, як розвивається бджолосім’я, як вирує в ній життя. Поступово інтерес зростав і взяв гору. Напередодні мого 30-річчя мама сказала, що хоче залишити про себе пам'ять, подарувавши якусь цінну річ, наприклад, золоту печатку. Вона на той момент вже тяжко хворіла… Я відповів, що мрію про бджіл та вулики, тож краще направити кошти в цю справу. Сам розробив креслення і змайстрував із фанери перші два вулики корпусної системи. Потім придбав одну бджолосім’ю і ще дві подарував тесть Іван Васильович. З цього почалося моє захоплення бджільництвом, – розповідає пасічник.
Перші вулики Володимир проєктував і майстрував власноруч
Володимир каже, що побажав продовжити шлях свого тестя Івана Васильовича передусім заради маленького сина Олексія, тому спільну сімейну справу назвав «Солодкий зв'язок поколінь». Водночас стверджує: аби це заняття було рентабельним бізнесом, треба як мінімум 100 бджолосімей. А Володимир тримає від 30 до 40 щосезону. Але навіть такий обсяг вимагає значних інвестицій, зусиль та часу – бджоли не люблять ледачих, біля них треба постійно працювати.
За життям бджіл цікаво навіть просто спостерігати
– У місті забезпечити пасіку якісними і екологічними медоносами для збору нектару дуже складно, тому на період основного медозбору – з кінця квітня до кінця серпня, ми переміщуємо вулики до місць виростання медоносів. Оскільки у місті немає необхідної "кормової бази" для бджіл, то їх доводилося б підгодовувати медом або цукром. Ми не прихильники такого методу, все ж робимо якісний продукт, тому й вивозимо пасіку. Наразі на взяток із соняха вивезли у село Пологи-Вергуни.
Фото дідуся з онуком біля вулика стало логотипом сімейного бренду на мед
В цьому році кочове бджільництво надзвичайно ускладнилося: передусім через заборону перебування у лісах – доводилося шукати нові місця у селах поблизу медоносів. Перевозити вулики необхідно лише у нічний час, коли бджоли неактивні, суворо дотримуючись температурного режиму. Якщо процес транспортування припадає на комендантську годину, про це пасічник має обов’язково повідомити відповідну військову адміністрацію та поліцію.
Перших бджіл ми вивозили наприкінці квітня у мисливські угіддя в селі Домантове Золотоніського району. Виїжджали після завершення комендантської години, о 5-ій ранку, щоб прибути на місце о шостій. Звісно, були побоювання, бо вдома дружина з маленьким сином, постійно лунали повітряні тривоги, а там ще й мобільний зв'язок зникав. Також, у зв’язку зі зростанням цін на пальне, здорожчала логістика. Коли купував пальне по ціні 61 грн на те, щоб вивезти пасіку у Канівський район, витрачав близько 8 тисяч гривень, – розповідає Володимир.
Сімейна продукція називається «Солодкий зв'язок поколінь»
У мирні часи вагому частку меду із власної пасіки бджоляр реалізовував роздрібним покупцям на Переяславщині, які знаходили його оголошення в інтернеті, а затим радили знайомим. Шанувальники його продукції є й далеко за межами громади, адже нерідко відправляв товар поштою по всій Україні.
У нових реаліях, за відчуттями Володимира, роздрібна торгівля медом знизилась приблизно на 80%. Відміна мита і квот на український мед з боку Євросоюзу теж поки не рятує ситуацію для невеликих пасічників.
Містяни люблять мед від Володимира
– Зараз говорити про прибуток складно, бо закупівельна ціна дуже низька. Гуртова ціна минулого року становила від 60 грн за 1 кг, зараз – 63-65 грн. Враховуючи те, як тепер зросли витрати, це хіба що дозволяє пасічнику вийти в нуль. Щоб отримати хоч якийсь дохід, оптова ціна має стартувати від 70 грн щонайменше.
На базарі зі своїм медом я не стою – здебільшого звертаються постійні покупці. Платоспроможність громадян знизилась, а мед не розцінюють як продукт першої необхідності. Ми спілкуємося з пасічниками з інших міст, то щодо цін на мед думки різні. Люди, для яких пасічний бізнес – основна справа, змушені знижувати ціну, аби лиш збувати продукцію. Дехто каже, що пасічники працюють без вихідних і відпусток, і ця праця має цінуватися, тому підвищують ціну й до 400 гривень за літр.
Я залишив ціни на рівні минулорічних – 150 грн за літр соняшникового, 300 грн – акацієвого, – каже Володимир.
Мед з пасіки Володимира
Україна належала до п’ятірки світових експортерів меду, але внаслідок військових дій тимчасово втратила більшу частину територій Запорізької, Херсонської, Харківської, Донецької, Луганської областей, які були не останніми регіонами з медового врожаю. Пасічний бізнес дуже ускладнився у прифронтових зонах – великі площі земель не придатні для використання через замінування. Тому експорт залишився, але вочевидь Україна цього року збере й зможе реалізувати на експорт менше меду, ніж зазвичай.
– Пасічники з нині окупованих територій здебільшого припинили роботу, хтось змушений був виїжджати і покинути вулики. Багато пасік під час бойових дій потрапили під обстріл і зруйновані. Окрім того, що це страшний біль для бджолярів, це й великі збитки.
Пасіка Володимира Марченка
Вісім років тому Володимир створив фейсбук-спільноту «Солодкий зв'язок поколінь», до якої вже долучилося понад 20 тисяч підписників. Це й пасічники з усієї України і просто любителі солодкої продукції. У групі вони спілкуються між собою, радяться, обговорюють нагальні проблеми медової галузі. Під час війни інформаційний майданчик став чоловікові у нагоді для збору коштів на потреби української армії.
– Тему допомоги військовим я підіймав ще у 2014 році, коли тільки розгорталися бойові дії в зоні АТО. Але тоді багато користувачів нарікали, що це спільнота про мед, а пасічники взагалі мають бути поза політикою. Мене така позиція обурювала, бо я вже тоді втратив на війні двох знайомих.
З кінця лютого цього року я повідомив, що це моя група і я писатиму в ній про війну, кому це не подобається – можуть відписатися. Коли після деокупації Київщини я поїхав у складі групи добровольців розгрібати завали у Бучі, а потім виклав у спільноту світлини звідти, когось вони нажахали, хтось намагався оминути цей пост.
Маленький Олексійко допомагає дідусеві
Зрештою, вирішив організувати збір коштів для ЗСУ, тоді вдалося зібрати майже 20 тисяч гривень – небагато, але саме цієї суми волонтерам не вистачало на придбання автомобіля для воїнів і ми доклалися до цієї справи.
Кілька днів тому знову ініціював збір коштів для хлопців, які зараз воюють на Ізюмському напрямку, серед них і переяславець Володимир Мазур. Але, на жаль, це вже навіть не ті темпи, що були – зібрали всього 1400 гривень за два дні. Я розумію, що люди виснажені, хоча так само усвідомлюю, що 100 гривень не підкосять сімейний бюджет, а військовим можуть стати в нагоді, – розповідає Володимир.
Припиняти допомагати чоловік не збирається, каже, що багато пасічників зараз докладаються не тільки гривнею, а й передають воїнам частку смачного врожаю. І бажає, аби ті бджолярі, які зі зброєю стали на захист батьківщини, швидше повернулися з перемогою і займалися улюбленою мирною справою на своїх пасіках.
Цей мед відправили хлопцям на передову
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
