Сьогодні в Переяславі у храмі Воскресіння Христового відбулося прощання з захисником України, який загинув за її свободу і перемогу якраз у День Незалежності. 28-річний Максим ГАЄВСЬКИЙ – ще один Небесний Воїн України.
Прощання відбулося спочатку біля будинку на вулиці Пугачова, де жив Максим. Віддати останню шану своєму захиснику прийшло багато переяславців, приїхали побратими.
Переяславці прийшли віддати останню шану Герою біля його будинку на вул. Пугачова
Сержант Руслан Царюк розповів про Максима:
– Дуже гарний був товариш, надійний, один із небагатьох, на якого можна було стовідсотково покластися у будь-якій ситуації. Таких мало, і їх стає все менше, бо туди, до «Небесного полку», забирають найкращих. Я вам обіцяю, що найближчим часом ми за нього помстимося.
Та 23 лютого цього року йому прислали повістку з військкомату, а 24 почалась війна. Максим Гаєвський захищав Україну у складі 72-ої окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців. Це один з найвідоміших героїчних підрозділів ЗСУ, недарма ж їхнім гаслом є «Україна або Смерть».
Сусіди розповіли, що за кілька тижнів до загибелі Максим після поранення проходив реабілітацію, був якийсь час вдома. Поспішав встигнути важливе для себе – посвататися до коханої дівчини. Він мріяв мати двох синів.
Але після цього знову вирушив на передову, хоч як не просили рідні. Він аж образився: «Як? Я буду тут вдома, а мої побратими там воюватимуть? Ні!» І він поїхав до побратимів. Додому вже назавжди вони його привезли під жовто-блакитним стягом – як Героя.
Для рідних і близьких, друзів, загибель Максима – величезна непоправна втрата. Для них він був «душа компанії».
– Я називала його «мартовським» котом, бо він народився 1 березня і своїм днем народженням починав для нас весну, – розповідає двоюрідна сестра героя Христина. – Він був хоробрим, відважним чоловіком. Бувало таке, що йому друзі могли зателефонувати вночі: «Макс, нас тут ображають» – і він відразу йшов на виручку.
У 2014 році він пішов служити в рядах Збройних Сил України на строкову службу, а через рік підписав контракт та пішов воювати в АТО. Півтора року там відслужив, повернувся додому. Про той свій бойовий досвід не любив розповідати. Лише одного разу якось обмовився мені про те, що особливо важко було вбивати ворога в рукопашному бою. Коли стріляєш, то ще нічого, бо це здалеку. А от коли доводилось у ближньому бою орудувати штик-ножем, то це його «вибивало з колії». Після такого дуже складно відновитися морально.
У мирному житті Максим дуже любив рибалити та збирати гриби, особливо «полювати» на лисички. Тому й фотографію взяли мирну, не там, де він зі зброєю, а з рибалки. Це те, що він любив – саме життя!
Відспівали загиблого воїна в храмі Воскресіння Христового
Траурна процесія пройшла через увесь Переяслав
Поховали Героя на Заальтицькому кладовищі з усіма військовими почестями. Вічна слава герою!
Герої не вмирають! Слава Героям!
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
