Сьогодні, 10 вересня, у Переяславі попрощалися із двома воїнами, які загинули в боротьбі з російськими окупантами — 29-річним радіотелефоністом Сергієм Чащухіним та 27-річним розвідувальником Олександром Підборіжним.
Обидва Герої народилися не у Переяславі, але за багато років місто стало рідним для них. Тут вони знайшли і свій вічний спочинок. Попрощатися із полеглими захисниками до Свято-Єфремівської церкви прийшли їхні рідні, знайомі та побратими.
Олександр ПІДБОРІЖНИЙ народився в 1995 році у місті Олешки Херсонської області, де й пройшло його дитинство. Після закінчення школи юнак вступив до Університету Григорія Сковороди в Переяславі на факультет гуманітарно-природничої освіти та соціальних технологій. Олександру полюбився Переяслав, тому, здобувши освіту, він залишився жити у місті, розповів рідний брат загиблого захисника Дмитро Леонов.
Дмитро згадує брата відчайдушним, палким патріотом рідної землі. Свій шлях боротьби за Україну та її майбутнє він почав ще 30 листопада 2013 року. Та ніч на Євромайдані, коли бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили понад 80 учасників акції, більшість із яких були студентами, стала початком Революції Гідності. Олександр був одним із тих мирних протестувальників. З того Майдану для юнака почалася справжня війна за незалежність України, а 8 вересня 2022 року вона для нього закінчилася...
— У свої 18 років він пішов захищати країну – був наймолодшим учасником АТО, — розповідає Дмитро. — Став добровольцем батальйону оперативного призначення Нацгвардії імені генерал-майора Кульчицького. Цей підрозділ першим відбивав російську агресію на Донбасі. Потім служив військовим розвідником в лавах морської піхоти, був інструктором морських піхотинців у Миколаєві. Згодом повернувся до Переяслава і кілька місяців працював в охоронній фірмі.
І ось почалася повномасштабна війна. Олександр Підборіжний був мобілізований 25 лютого, розповів командир групи батальйону імені генерала Кульчицького Дмитро Воля. Бійці несли службу в районі міста Святогірськ Донецької області. Другого вересня їх атакували російські дрони-камікадзе. Тоді Олександр і ще кілька військових отримали контузію. Відлежавшись один день, попри застереження лікарів, повернулися на передову.
— За кілька днів ми повернулися на позиції, де за нами вочевидь вже слідкували, — розповів Дмитро Воля. – Навпроти нас було головне розвідувальне управління генштабу росії. Шостого вересня російські військові випустили ще два дрони з інтервалом у три хвилини. Від першого ухилилися, а другий став фатальним – група саме була на відході. Два наші козаки постраждали, Олександр зазнав осколкового поранення в голову. Ми евакуювали його у Краматорську лікарню. Операція тривала десять годин, і весь час ми чекали під операційною. Як тільки його стан стабілізувався, доправили у Дніпровську лікарню імені Мечникова. Там йому зробили другу операцію і після стабілізації повинні були везти у Києві, де робили б третю. Ще позавчора ми його провідували, але він уже був на штучній підтримці...
Увечері восьмого вересня серце Героя зупинилося. Він так і не встиг насолодитися життям, створити щасливу родину, народити дітей. Батьки молодого воїна нині перебувають на окупованій території на Херсонщині, і в них не було найменшої змоги приїхати попрощатися зі своїм сином. Олександра Підборіжного поховали у Переяславі на Підварському кладовищі. Під час церемонії прощання військовий оркестр Нацгвардії виконав Державний гімн.
Сергій ЧАЩУХІН народився 4 червня 1993 року у селі Піщане Золотоніського району Черкаської області, де й був зареєстрований, але багато років проживав у Переяславі. Захисник був мобілізований 28 лютого, служив радіотелефоністом у відділенні зв'язку взводу управління. Після отримання поранень на Краматорському напрямку, був госпіталізований до Краматорської лікарні. Помер 6 вересня. Поховали Героя на Підварському кладовищі.
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
