23 вересня минулого року на виборах ректора Університету Григорія Сковороди в Переяславі переміг 35-річний політолог Віталій Коцур, доктор історичних наук, професор. Він став наймолодшим ректором в Україні. Про перший рік роботи на посаді ректора та діяльність університету в умовах війни в інтерв’ю з Віталієм Вікторовичем.
– Що змінилось у вашому житті, відколи стали ректором: звички, коло спілкування, інтереси?
– З моменту мого призначення на посаду ректора університету намагався ні від чого не відмовлятись. Ні з ким із друзів контактів не розривав: ми по можливості так само зустрічаємося, спілкуємося.
Хіба що додалось більше обов’язків, більше відповідальності за колектив. В університеті нині працює близько 600 осіб, і кожного потрібно вислухати, зрозуміти.
Дуже люблю футбол, граю за університетську команду «Матадор». Останнім часом мені соромно дивитись в очі тренеру, бо я уже який місяць через зайнятість на роботі не можу прийти на тренування. Деякі звички відпали самі по собі, оскільки я йду на роботу о восьмій ранку, а додому можу повернутись після 20 години. Стомлений, швидше б лягти та виспатися...
Віталій Коцур наймолодший ректор ВНЗ в УкраїніФото: ФБ сторінка Віталія Коцура
– До призначення ви працювали у Верховній раді, у Адміністрації Президента. Чому замість політичної кар’єри обрали управлінську діяльність?
– До офіційного призначення я ж три місяці був виконувачем обов’язків ректора переяславського вишу. А політику я насправді не полишав. Посада ректора – це також своєрідна політика. У мене є свої принципи й бачення, і як ректор університету намагаюсь впроваджувати їх у життя.
Відому фразу, яку часто повторюють: «Якщо ти не цікавишся політикою, це не означає, що політика не цікавиться тобою», – сказав давньогрецький державний діяч Перикл ще до нашої ери. А наскільки вона актуальна і сьогодні! Якщо в нинішній час людина не цікавиться політикою, що відбувається в країні, як вона розвивається і куди рухається, то навряд чи її можна назвати свідомим громадянином держави. Як учасник двох майданів – Помаранчевого, я на той час іще був студентом, та Революції Гідності – відстоюю інтереси проєвропейського курсу України.
– Ви член якоїсь політичної партії?
– Ні, я безпартійний. Проте підтримую й буду підтримувати ту політичну силу, яка ставить своєю ціллю привести Україну до Європи та до НАТО.
Віталій Коцур на Майдані. Січень 2015 рокуФото: ФБ сторінка Віталія Коцура
– На посаді ректора ви дослуховуєтеся до порад свого батька Віктора Петровича чи торуєте власний шлях?
– Батько має великий управлінський досвід у сфері освітянського менеджменту. Тож я не просто дослухаюсь, а і раджуся з ним у різних питаннях: організації освітнього процесу, наукової діяльності, роботи з колективом. Щоправда, з початком війни в організації освітнього процесу ситуація кардинально змінилась, тож мушу торувати свій власний шлях, бо жоден із моїх попередників не керував університетом в умовах воєнного стану.
Віталій Вікторович з колегами
– Як цього року проходить вступна компанія?
– За мого керівництва це вже друга вступна компанія. І мушу сказати, що проходить вона успішно. Ми дещо змінили концепцію та підходи до профорієнтаційної роботи, до організації й освітнього процесу, зробивши його динамічним, гнучкішим, більше стали враховувати інтереси студентів. Як результат – до нас прийшло багато абітурієнтів.
Ми активізували свою роботу із закордонними вишами, і це партнерство також принесло свої результати. Цього року набір абітурієнтів здійснили на 40-50% вищим ніж минулого року. Для мене було завданням, аби на місце двох тисяч випущених студентів набрати стільки ж нових. На даний час уже маємо 1000 осіб, які навчаються на бакалавра, плануємо, що й на магістратуру та аспірантуру буде не менше. Тож думаю, що наш ліцензійний облік виконаємо.
Віталій Коцур разом з студентським самоврядування університету та охочими студентами висадили 27 молодих дубів до 300-річчя Сковороди.Фото: ФБ сторінка Віталія Коцура
– До речі, про підписання угод з університетами інших країн, що це вам дає?
– Це важливо для міжнародного рейтингу нашого університету. Насправді дуже складно потрапити до таких світових рейтингів, але ми над цим працюємо. За рахунок наукових та міжнародних програм ми потроху піднімаємось в українських рейтингах вищих навчальних закладів. На даний час в нашому університеті можуть замовляти наукові послуги навіть приватні підприємства та установи.
Завдяки підписанню угод з університетами інших країн наші студенти можуть там безкоштовно навчатись за різними програмами обміну. Але є умова: після завершення програми повертаються продовжувати свою освіту до нашого вишу. Є також довгострокові та короткострокові грантові програми із студентської мобільності на різну тематику. Зокрема, кілька наших студентів їздили до Туреччини навчатись безпековій роботі з сірійськими біженцями.
– Які спеціальності найпопулярніші серед нинішніх абітурієнтів?
– Значно зріс інтерес до історії, причому, саме до української історії, а вона насправді набагато древніша навіть за ту, яку в нас украли й присвоїли, перекроїли прокремлівські пропагандисти.
Завжди був і є великий попит на спеціальність фізичного виховання та спорту. У числі наших студентів завжди були й відомі спортсмени. Нещодавно закінчив навчання футболіст Віктор Циганков із київського «Динамо», нині здобувають освіту Анатолій Трубін та Микола Матвієнко із донецького «Шахтаря». Є декілька студентів, які грають за волейбольну збірну України, також є учасники національної команди з інших видів спорту. Вони у нас навчаються із задоволенням, та ще й рекламу роблять нашому університету.
День знань університету (2022/2023 навч. рік)
Також популярною є спеціальність «Публічне управління та адміністрування» – це кадри для державної служби. Традиційно популярною є іноземна мова, ми там реалізуємо дуже багато цікавих освітніх програми. Започатковані нові програми з туризму, інклюзивної освіти, середньої освіти (природничі науки), документаційного забезпечення управління та інформаційної діяльності (магістратура), інформаційної, архівної та бібліотечної справи (бакалавр), географії та краєзнавчо-туристичної роботи (бакалавр), тренінгової діяльності психолога (бакалавр) та консультативної психології (магістратура), менеджменту з туристичної індустрії та зовнішньоекономічної діяльності (бакалавр) та інші. Два роки тому започаткована спеціальність «Цифрові технології» (бакалавр), і охочих вступити саме на цю спеціальність було дуже багато. Та й на всі педагогічні спеціальності ми здійснили повний набір. Загалом студенти мають можливості навчатися за 38 освітніми програмами рівня «бакалавр», 28 – «магістра» та 12 спеціальностей рівня «доктора філософії», зокрема в аспірантурі 100% виконаний ліцензійний обсяг, адже цьогоріч був дуже великий конкурс.
– Як в нинішніх умовах проходить навчання в університеті?
– Навчання зараз змішане: цивільно-військова адміністрація нам дозволила розпочати його в очній формі, водночас ми застосовуємо й дистанційні форми. У нас є багато студентів, які є учасниками бойових дій, або перебувають на окупованих територіях. Тож вони навчаються у нас дистанційно.
Цього року була ситуація, коли студенти-політологи добровольцями пішли на війну, але їм потрібно було у травні захищати бакалаврські роботи. То ми провели для них захист в режимі онлайн. Хлопці здавали іспити прямо з окопів чи землянок на передовій під Бахмутом. Влітку під час ротації вони приїхали до університету, отримали дипломи та написали заяви на вступ на магістратуру.
– На Київщині добре відомою є діяльність вашого Волонтерського корпусу. Хто його створював?
– Студенти та педагоги вишу створили його ще у 2014 році. Він уже тоді активно допомагав нашим Збройним Силам. Окрім армії, велику допомогу наші волонтери надавали і надають зараз дитячим будинкам. Цю роботу університет проводив іще до створення Волонтерського корпусу.
З лютого цього року корпус підтримує постійний зв’язок із добрим десятком військових частин. Вивчають їхні потреби та допомагають у всьому, чого вони потребують. Волонтерський корпус тісно співпрацює з волонтерами Переяслава та Київщини. На початку війни допомагали з тимчасовим поселенням біженців із Сумщини та Чернігівщини в приміщеннях нашого університету.
Віталій Коцур спілкується з волонтерами в укритті у рамках «БУР-talks»
– Чи є в університеті захисні укриття?
– Звісно є, якраз перед вашим візитом я дивився, як там проводять ремонт. Частина таких підвальних приміщень у нас уже використовувалася як туристичні класи, спортивний та тренажерний зали, зал для тренувань борців сумо. Але були підвали, які слугували лише складом непотребу. То ми там уже все прибрали, робимо косметичний ремонт. Встановили туалети, приміщення оснастили витяжками. Надалі плануємо використовувати їх не лише як укриття, там будуть і виставкові зали, де експонуватимуться художні роботи наших студентів тощо.
Зустріч із студентами та викладачами факультету технологічної і математичної освіти Університет Григорія Сковороди в Переяславі в укритті
– Переяславці нарікали, що проживання у ваших гуртожитках дуже дороге – 7 тисяч гривень на місяць?
– Сума названа правильно, а от термін ні. Вартість проживання для студентів становить 7 тисяч гривень на рік! Тобто, якщо відкинути канікули, виходить 700 гривень на місяць. А ось аспіранти чи викладачі вишу сплачують від 900 до 2000 тисяч гривень, залежності від обсягів комунальних послуг.
– Ви народилися ще в Радянському Союзі, щось пам’ятаєте про ті часи?
– Лише свій улюблений дитячий садочок «Сонечко». Закарбувалось в пам’яті, як із маленьким прапорцем я виходив на травневі святкування в місті. А ще, мабуть, не забуду ніколи, як у 90-ті роки педагоги жили без заробітної плати і як це позначалось на нашій родині, бо тато і мама працювали на освітянській ниві.
А так власного досвіду про ті часи в мене немає, бо я ж іще був досить малим, коли Україна вже стала незалежною. Проте як історик, політолог про радянські часи я багато чого можу розповісти, бо єдине, чого може нас навчити минуле, чого і як не треба робити.
"Єдине, чого може нас навчити минуле, чого і як не треба робити!"
Найактуальніша інформація та новини Переяславщини в нашому Telegram-каналі, інстаграмі та у фейсбуці
